_________
Софія Гладковська
Забыв о звездной красоте Смотрим мы на феерверки Где-то там, на высоте Звезды все для нас померкли. Милионы искор освещают этот миг Один всего лишь миг из жизни А звезды вечно светят нам Так почему же, мы забыв о вечности Любуемся мгновеньем? И что для нас дороже То что будет вечность, Или все-же миг дороже?
2021-10-11 16:43:27
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роман Тихий
Хорошо написано. Мелкие огрехи в рифме и ритмике просто затмеваются смыслом заложенным в словах. Мне понравилось. Спасибо.
Відповісти
2021-10-24 20:45:34
Подобається
Софія Гладковська
@Роман Тихий Дякую за критику)
Відповісти
2021-10-24 20:47:17
Подобається
Роман Тихий
@Софія Гладковська В этом стихе содержание важнее формы.
Відповісти
2021-10-24 20:55:18
Подобається
Інші вірші поета
___ Будденість Вечір Ніч
Інші поети
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2619
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168