Ніч була довгою. Легкі були забиті димом кальяну, вуха ще дзвеніли від басів, а в голові змішалися дорогий алкоголь і розмиті образи нічного клубу. Максим, похитуючись, вибрався з авто, яким мало не врізався бампером у мармурові сходи родинного маєтку. Автоматичні ворота зачинилися за ним, відрізаючи його від світу, де віскі лилося рікою, а дівчата шепотіли йому на вухо солодкі обіцянки.

Він не пам’ятав, як дістався до своєї кімнати, але прокинувся від різкого звуку — стукіт у двері, а потім суворий, знайомий голос:

— Макс, сніданок. Вставай негайно!

Він розплющив очі й тут же пожалів. Сонце било просто в обличчя, змушуючи його скривитися. Голова розколювалася, язик пересох, а шлунок нагадував про себе протестним бурчанням. Макс перевернувся на інший бік, сподіваючись, що це все сон.

Але ні. Двері прочинилися, і в кімнату увійшла його мати, завжди бездоганно вбрана, з незмінною суворістю в очах.

— Ти знову прийшов під ранок. І в якому стані… Подивись на себе.

— Мам… Дай поспати, — простогнав він, накриваючи голову подушкою.

— Ти підеш на сніданок, — сказала вона тоном, який не терпів заперечень.

Макс зітхнув. Відмовлятися було марно. Зараз він би віддав усе за ще кілька годин сну, але в їхній родині правила були непохитними: незалежно від того, що ти робив уночі, вранці ти маєш бути за столом.

Мак, ледве тримаючись, спустився вниз у вітальню. Запах свіжозвареної кави та теплого круасана, який лежав на його тарілці, міг би здатися райським, якби не жахливий стан після вчорашнього.

За великим дубовим столом сиділи його батьки. Батько, Сергій Іванович, з похмурим виразом обличчя гортав стрічку новин, а мати, як завжди, пила зелений чай та скролила Інстаграм подруг.

— Синку, можеш пояснити, що сталося з твоєю машиною? — запитав батько, навіть не піднімаючи очей від телефону.

Макс вдав, що не почув, і повільно відкусив шматок круасана.

— Максиме! — голос батька звучав тепер різко. — Ти розбив новенький Porshe, який ми тобі подарували два місяці тому.

— Ну, буває… — пробурмотів Макс, ковтаючи каву.

— Буває? — батько відкинув телефон і пильно подивився на сина. — Тобі двадцять чотири роки! Пора вже навчитися відповідальності! Скільки ще ти плануєш жити, ні про що не думаючи?

— Ти б краще зайнявся справою, ніж тинявся по клубах щоночі, — додала мати.

— Я про це думаю, — збрехав Макс, глибоко втягуючи повітря.

— Думаєш? — батько саркастично посміхнувся. — Ну тоді я тобі підкину тему для роздумів. Наступного тижня ти маєш придумати новий проект для нашою будівельної компанії. Подивимося, чи взагалі ти здатний щось робити і чи не даремно 6 років вчився на архітектора.

Макс ледь не вдавився круасаном.

— Тато, ти серйозно?

— Абсолютно. І це не обговорюється.

Він закотив очі, але сперечатися не став. Сенсу не було.

— До речі, сьогодні ми з мамою їдемо до твоєї тітки Інни, — батько продовжив уже спокійніше. — Будемо тільки завтра ввечері.

Макс лише кивнув, але всередині вже радів. Нарешті особняк у його розпорядженні!

Поки батьки продовжували свій монолог про відповідальність і майбутнє, він уже прокручував у голові план. Він точно не витратить цей вечір на самотність.

"Вечірка? Та чому б і ні…"

Макс дістав телефон і почав збирати друзів.

Макс вийшов на подвір’я й вдихнув свіже ранкове повітря. Голова все ще боліла, але після сніданку та гарячої кави стало трохи легше. Він підійшов до своєї BMW M4 — єдиного, що він справді цінував у своєму житті. Цю машину він купив не на гроші батька, а на власні — зароблені в його автосервісі, який відкрив ще кілька років тому.

Йому ніколи не подобалася архітектура, якою займалися його батьки. Але тато вперто наполягав: «Хтось має продовжити нашу справу». Макс слухав, кивав, але думав своє. Йому подобалися машини, швидкість, запах моторного масла і гул двигуна. В цьому він бачив сенс, а не в кресленнях та нудних нарадах.

Він увімкнув двигун — BMW гарчала низькими басами, і цей звук заспокоював його. Однак навіть потужний мотор не міг заглушити думки про минуле.

Ще два роки тому він мріяв про зовсім інше життя. Планував одружитися, завести сім’ю. Його дівчина була для нього всім. Він уже уявляв, як зробить їй пропозицію, як будуть разом будувати майбутнє. Але потім все пішло під три чорти.

Вона його кинула. Заради багатого «папіка», який міг дати їй більше розкоші, більше подорожей, більше статусу.

Це його зламало. Він запив. Спочатку — щоб заглушити біль, а потім просто за звичкою. І бізнес почав йти на дно. Майстерня, яку він відкрив з ентузіазмом, поступово втрачала клієнтів, а він сам — інтерес до всього.

Згодом з’явилася інша дівчина. Красуня, доглянута, розуміюча. Але він її не любив. Вона була привабливою, ефектною, чудовою для спільних виходів, але нічого більше. Серце так і залишилося холодним після першої втрати.

Макс витер обличчя долонею, переключив передачу й натиснув на газ. Йому потрібна була швидкість. Потрібен був адреналін. Потрібно було забутись хоча б на мить.

Хлопець загнав свою BMW на парковку біля салону краси, що належав його дівчині. Настя володіла цим місцем уже майже рік, і непогано справлялася, хоча бізнес цей явно не був для нього цікавим. Він зайшов усередину, і одразу ж його обдало ароматами дорогих косметичних засобів.

Настя, як завжди, була доглянута і стильна. У легкій облягаючій сукні, з ідеальним макіяжем, вона виглядала як модель із глянцевого журналу. Побачивши Макса, вона посміхнулася і кокетливо нахилила голову:

— Привіт, красунчику. Що привело тебе сюди?

Макс впевнено обійняв її за талію й коротко поцілував.

— Настю, сьогодні буде жорстка тусовка. Мої батьки їдуть у відрядження, тому весь особняк у моєму розпорядженні. Подзвони своїм подружкам, накидай у всі чати — має бути максимум людей.

Очі Насті загорілися:

— Це буде легендарна ніч!

Вона швидко дістала телефон і почала писати в спільні чати, поки Макс сів у зручне крісло.

— До речі, — додав він, — батько сьогодні знову прочитав лекцію про моє майбутнє. Вимагає, щоб я придумав якийсь проєкт для їхнього бізнесу.

Настя підняла брови:

— І що ти збираєшся робити?

— А нічого. Мені це не цікаво. Надіюсь він просто забуде.

Вона хитро посміхнулася, провівши рукою по його шиї:

— Головне, щоб гроші були, а решта не важливо.

Макс засміявся, встав і дав їй легкий ляпас по стегну:

— Побачимося ввечері. Готуйся.

Він вийшов із салону і поїхав на своє СТО.