Тим часом, в іншій частині міста…

Юля якраз сиділа в кав’ярні, коли на телефон прийшло сповіщення з чату. Вона відкрила його і, побачивши повідомлення від Насті про тусовку у Макса, ледь не розлила свою каву.

— Ого, нарешті! — вигукнула вона, повертаючись до подруги Алли.

Алла підняла погляд:

— Що сталося?

Юля схвильовано посміхнулася:

— Макс сьогодні влаштовує вечірку. Це мій шанс познайомитися з ним ближче.

Алла хитро посміхнулася:

— Та ти ж на нього запала ще з першого дня, коли побачила.

Юля зітхнула:

— Він не просто гарний… Він неймовірний. Високий, спортивний, у нього така харизма… І я знаю, що між ним і Настею нічого серйозного. Вона просто для іміджу.

Алла пирхнула:

— І що ти плануєш?

Юля загадково посміхнулася:

— Звабити його. І зроблю все, щоб у мене вийшло.

***

Вечір був у самому розпалі. Маєток Максима перетворився на справжній клуб: яскраві вогні, баси від діджея, гучний сміх і нескінченні келихи алкоголю. Алкоголь лився рікою, а в повітрі витала атмосфера безтурботного шаленства.

Максим сидів у великій вітальні на шкіряному дивані, обіймаючи Настю за талію. Вони з компанією друзів грали у "Правда чи дія", весело сміючись над відвертими питаннями та шаленими завданнями.

І тут у кімнату увійшла Юля.

Вона була надзвичайно ефектною в своєму відкритому вбранні, що підкреслювало всі її спокусливі вигини. Її довге волосся спадало хвилями на плечі, а червона помада робила її ще більш помітною серед інших дівчат.

— Привіт усім! — вона підійшла ближче й чарівно посміхнулася.

Макс навіть не підняв погляду, занурений у гру, що змусило Юлю внутрішньо стиснути зуби від розчарування.

А ось Настя миттєво її помітила. Вона зміряла Юлю з голови до ніг і стиснула губи, явно незадоволена її нарядом.

— О, Юлю, а ти що тут робиш? — злегка напруженим голосом кинула Настя.

Юля не звернула уваги на її тон, а граціозно опустилася на диван поруч із Максом.

— Можна приєднатися?

— Робіть, що хочете, — буркнув Макс, крутячи пляшку для наступного ходу в грі.

Юля всередині кипіла: "Та що ж це таке? Він навіть не глянув на мене нормально!" Але вона була вперта.

Упродовж вечора вона то ненавмисно торкалася його руки, то сміялася з його жартів, то нахилялася так, щоб він точно помітив її декольте. Вона робила все, щоб привернути його увагу, але Макс був або занадто п’яний, або просто не в темі.

А от Настя помічала все. Її погляди ставали все холоднішими, а тон різкішим.

Юля знала, що їй потрібно діяти рішучіше.

Вона вирішила дочекатися моменту, коли Макс залишиться без Насті поруч. І тоді вона зробить свій останній хід — затягне його в ліжко. 

***

Максим вийшов із галасливої вітальні й піднявся до своєї кімнати. Він ледве розчув вібрацію телефону через гучну музику. На екрані висвітилося: "Батько".

— Так, тату, слухаю, — відповів він, зачинивши за собою двері.

Він уважно слухав, поки батько щось бурмотів про майбутнє, роботу, проєкти, відповідальність. Одна і та ж нудна історія.

Та він і не помітив, як двері тихо прочинилися.

Юля, не гаючи часу, прослизнула всередину. Вона граційно підійшла ближче й сперлася на комод, ніби між ними нічого дивного не відбувалося.

Макс навіть не одразу помітив її, поки не почув тихий сміх. Він глянув на неї й одразу насторожився.

— Юлю, що ти тут робиш?

— Просто хотіла поговорити, — вона зробила невинний вираз обличчя, але її очі блищали прихованими намірами.

Макс закотив очі.

— Я зайнятий.

— Ой, кинь, — Юля підійшла ближче, — ти ж сам розумієш, що Настя тобі не пара. Я можу дати тобі більше…

— Юлю, ти не в моєму смаку, — відрізав він холодно, дивлячись прямо їй у очі. — Забудь про це.

Вона завмерла. Очевидно, не чекала такої різкої відповіді.

І в цей момент двері з гуркотом відчинилися.

На порозі стояла Настя. В її очах вирувала злість.

— Ти що, серйозно, Юля?! — її голос тремтів від обурення. — Я знала, що ти змія, але не думала, що настільки!

Юля підняла руки, ніби виправдовувалася:

— Ой, перестань. Ти сама чудово знаєш, що він тобі не вірний.

— ЩО?! — Настя обурено глянула на Макса, але він просто мовчав, перевівши погляд із Юлі на Настю.

Настя втомлено зітхнула, закотила очі, схопила свої ключі зі столу і, не кажучи більше ні слова, вибігла з кімнати.

Хлопець навіть не намагався її зупинити.

Юля ж не втрачала самовладання. Навпаки — це був її шанс.

— Ну ось, — вона підійшла ближче, обережно провівши пальцем по його плечу, — тепер ти вільний…

Макс відштовхнув її руку.

— Юлю, ти мене не цікавиш. Давай без цих ігор, окей?

Але дівчина була не з тих, хто просто здається.

Вона швидко дістала з кишені маленький пакетик із білим порошком.

Якщо він сам не погоджується — значить, треба допомогти йому зробити "правильний" вибір…

Максим, перебуваючи під дією невідомого порошку, спочатку не зрозумів, що з ним відбувається. Весь світ перед його очима поплив, фарби стали яскравішими, звуки гучнішими, а тіло ніби наповнилося енергією.

— Ооо, пішла жара! — вигукнув він, різко підводячись і починаючи безконтрольно рухатися під музику.

Гості, які ще залишалися в маєтку, зупинилися, здивовано спостерігаючи за його дивною поведінкою.

Юля, бачачи це, спробувала притулитися до нього, обійняти в танці, але він грубо відштовхнув її.

— Відчепися від мене, блін, ти поводиш себе як остання ... ! — гаркнув він, хитаючись.

Дівчина зробила крок назад, її очі наповнилися сльозами.

— Ви всі мені набридли! — раптом закричав Максим. — ВСІ ГЕТЬ!

Усі перезирнулися, а потім почали швидко збирати речі й виходити. Музика замовкла, залишивши після себе гнітючу тишу.

Юля, розмазуючи туш по обличчю, достала телефон і, захлинаючись сльозами, набрала номер.

— Лізо, забери мене звідси… будь ласка…

Десь через пів години…

На довгому під’їзді до маєтку зупинилася чорна Audi. З машини вийшла Ліза — струнка, елегантна дівчина з владною поставою. Втомлена після важкого дня в своєму готельному бізнесі, вона лише скрушно зітхнула, глянувши на будинок, де ще відчувався запах алкоголю та цигаркового диму.

— Де ти? — сказала вона в трубку, заходячи всередину.

Юля сиділа в кріслі біля каміна, схиливши голову на руки.

— Я тут…

Ліза обвела поглядом майже порожню вітальню.

— Ну і що сталося цього разу?

Юля схлипнула.

— Я хотіла, щоб він… щоб він був зі мною…

Ліза закотила очі.

— Серйозно? Ти знову це починаєш?

Юля ніяк не відреагувала. Вона була надто розбита, щоб сперечатися.

— Поїхали, — Ліза взяла її за руку.

А на другому поверсі Максим, ще не зовсім отямившись, важко впав на своє ліжко, відчуваючи, як тіло знову накриває тяжкою хвилею ефекту, ще годину до того він викликав дівчину легкої поведінки та очікував на неї…

— Чорт… — Юля зупинилася на півдорозі, приклавши руку до чола.

Вона згадала про свій браслет — єдину річ, яка мала для неї справжню цінність. Його подарував їй батько на 18-річчя, і вона ніколи з ним не розлучалася.

— Ліз, я здається загубила свій браслет у кімнаті Макса, — сказала вона, озираючись на подругу. Юля скривилася, їй зовсім не хотілося повертатися туди знову.

— То залиш його, потім забереш…

— Ні, я не поїду без нього — впевнено сказала Юля. 

— Добре Я сама піду, а ти чекай у машині. Тільки де та його кімната? 

— На другому поверсі перші двері зліва

Вона кинула ключі від Audi подрузі.

— Якщо що, просто сядь у салон і зачекай. Я швидко.

Юля не стала сперечатися.

Вона вийшла на подвір'я й побачила, як Ден — друг Максима, теж збирався їхати.

— О, а ось і найкрасивіша дівчина цього вечора, — він усміхнувся, наближаючись до неї.

Юля була ще досі напідпитку, її очі блищали, а в голові панував легкий хаос.

— Привіт, Ден, — протягнула вона, грайливо піднявши брову.

— Самотня? — він знову посміхнувся.

Юля зробила задумливий вигляд, а потім глянула на нього з-під вій.

— Може бути…

Ден вловив натяк.

— То, може, прокотимося по місту? Вип’ємо ще десь, повеселимося?

Юля на мить задумалася, але алкоголь і розчарування в сьогоднішньому вечорі зробили свою справу.

— Чому б і ні?

Вона швидко написала Лізі повідомлення:

"Я поїхала з Деном, ключі від авто залишаю біля дверей. Не чекай мене".

Після цього вона кинула ключі від Audi біля входу і сіла в машину Дениса.

Двигун заревів, і авто швидко зникло в нічному місті…

***

Ліза відчинила двері кімнати Максима й швидко оглянулася.

Темрява, приглушене світло настільної лампи, запах алкоголю та ще чогось, чого вона не могла визначити. Максим сидів на краю ліжка, його погляд був затуманений, а футболка зім'ята.

— Хто тут? — його голос звучав п’яно й розгублено.

Ліза хотіла тихо знайти браслет і вийти, але не встигла зробити й кроку, як Максим звів на неї очі.

— О, а я думав, мене вже забули… — він криво усміхнувся.

Ліза спохмурніла.

— Ти про що?

Максим підійшов ближче, його рухи були різкими, але нестійкими.

— Дівчино, ти явно не вмієш грати роль… — він нахилив голову, оцінююче оглядаючи її. — Але нічого, мені зараз не до розборів…

Він схопив її за руку.

— Гей! — Ліза різко смикнулася, вириваючись. — Ти що робиш?!

— Та не соромся… ти ж для цього тут… — пробурмотів він, притягуючи її ближче. 

Його руки були важкі, дихання пахло алкоголем.

Ліза вдарила його в груди, але він затиснув її між собою і стіною.

— Пусти мене, дебіле! — прошипіла вона.

Максим не реагував, його пальці вже тягнулися до її сукні…

Хлопець був настільки сильним, що у Лізи не було шансу вирвативатися з його рук. З кожним його рухом дівчина благала зупитинитися, але ...

І ось одяг її розірваний, Максим силоміць цілує її тіло, не даючи їй можливості опиратися. Відчувши слабкість у його руках, Ліза вирішує вирватися знову і ось — глухий удар. Ліза відчула гострий біль, а потім темрява накрила її. Вона навіть не встигла закричати, як свідомість вислизнула з-під контролю. Її тіло безвольно послабилось. Тільки в останнє промайнула думка "Ця ніч ніколи не закінчиться"

Хлопець продовжив далі...