Її кохання малювало ромашками...
stasijjka
Її кохання малювало ромашками, Дрібними метеликами на носі. Її слова розліталися пташками, Солодкими незабудками у волоссі. Вона завжди носила обереги І ти боявся їх відсутності. Її очі збивали з рівноваги, Доводили тебе до напівпритомності. Про неї ніколи не писали вірші, Їй ніхто не присвятив поеми. Лиш ти кохав її в тиші, Лише тобі потрібні були її проблеми. Можливо вона трохи інша. Скажеш, важко її любити. Могла бути легша, тихіша, менша... Та який сенс з тою іншою жити.
2021-06-12 19:06:31
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
Це неймовірно!😍
Відповісти
2021-06-12 19:48:01
1
Інші вірші поета
Нічні розмови Марення Вона була закохана у дощ... Відкрий мене ще сотню раз...
Інші поети
MARI
@marsikitsme
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1317