Її кохання малювало ромашками...
stasijjka
Її кохання малювало ромашками, Дрібними метеликами на носі. Її слова розліталися пташками, Солодкими незабудками у волоссі. Вона завжди носила обереги І ти боявся їх відсутності. Її очі збивали з рівноваги, Доводили тебе до напівпритомності. Про неї ніколи не писали вірші, Їй ніхто не присвятив поеми. Лиш ти кохав її в тиші, Лише тобі потрібні були її проблеми. Можливо вона трохи інша. Скажеш, важко її любити. Могла бути легша, тихіша, менша... Та який сенс з тою іншою жити.
2021-06-12 19:06:31
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
Це неймовірно!😍
Відповісти
2021-06-12 19:48:01
1
Інші вірші поета
Ще вчора твоя... На пам'ять тобі ... Сумую за тобою
Інші поети
Emily
@wang_yibo
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3214
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7505