Марення
Вечірнє сонце. Ноги босі. Бузок так ніжно вплівся у волосся Вони шукали щастя на дорозі Або в траві, що дядько косить Ніс в морозиві й солодкі губи... Колись її точно малювали із натури, А він був наче молодий Ді Капріо. Той, що той самий Джейк, із Титаніку. Вона сміється йому в очі, Малюючи руками хмари. Його думки знову чисті й хороші... Та жаль, що це лише уява Та жаль, що більш не буде так, як було. Що вже весна не зацвіте отим бузком, І з нею все уже минуло. Або, можливо, нічого й не було...
2021-05-31 19:27:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5276
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2187