Марення
stasijjka
Вечірнє сонце. Ноги босі. Бузок так ніжно вплівся у волосся Вони шукали щастя на дорозі Або в траві, що дядько косить Ніс в морозиві й солодкі губи... Колись її точно малювали із натури, А він був наче молодий Ді Капріо. Той, що той самий Джейк, із Титаніку. Вона сміється йому в очі, Малюючи руками хмари. Його думки знову чисті й хороші... Та жаль, що це лише уява Та жаль, що більш не буде так, як було. Що вже весна не зацвіте отим бузком, І з нею все уже минуло. Або, можливо, нічого й не було...
2021-05-31 19:27:04
2
0
Інші вірші поета
Така ця відстань... Вона засне... На пам'ять тобі Її кохання малювало ромашками...
Інші поети
Fake Illinois
@troubled
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2870
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1278