Марення
Вечірнє сонце. Ноги босі.
Бузок так ніжно вплівся у волосся
Вони шукали щастя на дорозі
Або в траві, що дядько косить
Ніс в морозиві й солодкі губи...
Колись її точно малювали із натури,
А він був наче молодий Ді Капріо.
Той, що той самий Джейк, із Титаніку.
Вона сміється йому в очі,
Малюючи руками хмари.
Його думки знову чисті й хороші...
Та жаль, що це лише уява
Та жаль, що більш не буде так, як було.
Що вже весна не зацвіте отим бузком,
І з нею все уже минуло.
Або, можливо, нічого й не було...
2021-05-31 19:27:04
2
0