Мертва зірка
Семіраміс
Віск стікав по заплаканім обличчі. Вона не знала, що хоче І що її кличе. Руки палають. Думки пепеляться. Вона ладна піти, Але ніде податься. Вона не знала, що зорі Крізь віки глухі стали, Не чули тих мрій, Що мільйони бажали. А віск все стікав По бороді та по шиї. Її поему життя Викинули на помиї. І на що вона здатна? Що вдіє? Кому шепотітиме про біль свій, Коли серце мліє? Вона б радо оглухла Чи втратила зір, Зів'яла б там, де небо Торкається гір. Стала б потворно прекрасним Попелом ночі. Стала б мертвою зіркою, Що п'є сльози жіночі. Та на що вона здатна? Мовчати? Терпіти? Лиш просить та плаче. По житті мерзне замість горіти.
2021-09-01 01:29:04
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Radianta
Боже мій, це незбагненний вірш... 😍 Так заворожує, кожну фібру душі 🙈✨ просто чудесний!! Піду сестрі його прочитаю, вона має оцінити))) (однозначно в закладки🌝💔✨)
Відповісти
2021-09-18 18:15:35
1
Семіраміс
Так приємно, що тобі він настільки сподобався, дуже дякую за теплий відгук🙈❤️✨
Відповісти
2021-09-20 14:42:24
Подобається
Інші вірші поета
останній постріл Забудь, як я забула На краю Ніч моя
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2308
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3086