Мертва зірка

Семіраміс

Віск стікав по заплаканім обличчі. Вона не знала, що хоче І що її кличе. Руки палають. Думки пепеляться. Вона ладна піти, Але ніде податься. Вона не знала, що зорі Крізь віки глухі стали, Не чули тих мрій, Що мільйони бажали. А віск все стікав По бороді та по шиї. Її поему життя Викинули на помиї. І на що вона здатна? Що вдіє? Кому шепотітиме про біль свій, Коли серце мліє? Вона б радо оглухла Чи втратила зір, Зів'яла б там, де небо Торкається гір. Стала б потворно прекрасним Попелом ночі. Стала б мертвою зіркою, Що п'є сльози жіночі. Та на що вона здатна? Мовчати? Терпіти? Лиш просить та плаче. По житті мерзне замість горіти.

2021-09-01 01:29:04

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Radianta

Боже мій, це незбагненний вірш... 😍 Так заворожує, кожну фібру душі 🙈✨ просто чудесний!! Піду сестрі його прочитаю, вона має оцінити))) (однозначно в закладки🌝💔✨)

Відповісти

2021-09-18 18:15:35

Семіраміс

Так приємно, що тобі він настільки сподобався, дуже дякую за теплий відгук🙈❤️✨

Відповісти

2021-09-20 14:42:24

Подобається

Інші вірші поета

На краю Забудь, як я забула Я складаю зброю П'єдестал

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Thomas Agud

@thomasagud

Fatima Arif

@FA_Arif

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15858

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1224