останній постріл
Семіраміс
я не проситиму, ти пам'ятатимеш. кожна фібра твого тіла вже вивчила давно мій солод, мою слабкість, що тебе вином споїла, ту слабкість, що ситила голод ту слабкість, що корилась, тихла, кров студила але вона корилась так, що сила аж тремтіла я не проситиму, ти пам'ятатимеш. будучи далеко в кілометрах й часі мій шепіт вкраде твою тишу і в кожній ніжно-лячній фразі проведу своє ім'я крізь голку в жилу. благословінням була, тепер отрутой стану я не проситиму, задорогі мої прохання, не осилиш. лиш читатимеш листи мої губами сухими й спраглими до тих висот й польотів, що вже не окрилиш. ти дотики шукатимеш наосліп, ту невиразну теплу нотку, що наповнила в душі розколіп, добровільно ляжеш вкотре в пастку по вибагливу безумну ласку пожинать посаджену ще зернятком поразку. я не проситиму, ти пам'ятатимеш все вічність, так саме вічно, як є вічний попіл, ти запам'ятаєш нашу історію й її трагічність, втративши право на опір, ти надав свій дозвіл і кожен спогад у тобі запечатає останній постріл
2023-10-05 20:24:22
3
0
Інші вірші поета
Блідий спогад На краю П'єдестал Мертва зірка
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2181
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2154