Блідий спогад
Підійди. Прислухайся ближче, Піймай мелодію морського бризу, Що наспівує вільна душа Летючи на крилах ввись. Тільки спробуй, доторкнись. Торкнися інію так ніжно, щоб не танув боячись. Відчуй атласові стрічки, Перев'язані вітри. Стій. Замри й момент лови, Коли у грудях плачуть скрипки І дим свічечки погаслої Нашіптує ванільні сни. Зроби крок та відступись. Любуйся, доки ще зима Й тепла нема, І не обпікає юний віск сльоза. А потім обернись і йди Лишивши блідий спогад останнього акорду забутої п'єси душі. ©Соломія Стець
2020-09-25 14:30:01
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Семіраміс
@Олександр Гусейнов це вільний вірш без правил, просто емоції))
Відповісти
2020-09-25 14:47:27
1
Олександр Гусейнов
@Семіраміс Правильно. До дупи всі правила!😎✌
Відповісти
2020-09-25 14:48:16
Подобається
Семіраміс
@Олександр Гусейнов 21 століття все таки😂
Відповісти
2020-09-25 14:49:56
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1460
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2619