П'єдестал

Семіраміс

О, це відчуття, Воскресіння віри, Що знову можу вільно Блиском сонячного врання Праменіти. Чи можна забути Той ніжний трепіт Крильцят, що ніде діти, Що тремтять та б'ються, Без старань серце Вгомоніти. Я поглину нутром-океаном Болючі зверхні тіні, Що скалками гострими Картали серце невинне, Поглину із залпом Темні надії, Визволю світло Із недрів вулкана, Вкрию всей старий попіл, Най проллється магма! Що відбувається? Воскресла та віра, Яку ростила в душі і з ней помирала. Тепер серце б'ється Та й бушує нірвана. І в симфонійній агонії Веде мне віра до п'єдестала. ©Соломія Стець

2020-10-07 20:17:52

Інші вірші поета

Танець грози Блідий спогад Забудь, як я забула Мертва зірка

Інші поети

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Alina Vykhrystyuk

@pigmalion

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12180

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8052