П'єдестал
Семіраміс
О, це відчуття, Воскресіння віри, Що знову можу вільно Блиском сонячного врання Праменіти. Чи можна забути Той ніжний трепіт Крильцят, що ніде діти, Що тремтять та б'ються, Без старань серце Вгомоніти. Я поглину нутром-океаном Болючі зверхні тіні, Що скалками гострими Картали серце невинне, Поглину із залпом Темні надії, Визволю світло Із недрів вулкана, Вкрию всей старий попіл, Най проллється магма! Що відбувається? Воскресла та віра, Яку ростила в душі і з ней помирала. Тепер серце б'ється Та й бушує нірвана. І в симфонійній агонії Веде мне віра до п'єдестала. ©Соломія Стець
2020-10-07 20:17:52
10
0
Інші вірші поета
Лілея На краю Танець грози Забудь, як я забула
Інші поети
secret
@secretnoclue
Lucy
@kayla_deyvis
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1740
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1707