На краю
Семіраміс
Лишень поглянь на цю розбиту душу на скелястому краю. Лежить, немов станній подих видиха. Мовчить, немов забута мить лиха. А вітер дме тії уламки лишаючи в минулому усі її світанки. Ніхто не підбере. Лиш топчуться по ній, лен глянь - помре. От от вітер її в прірву скине. Впаде нещасна. І за нею лиш луна полине... ©Соломія Стець
2020-03-21 00:03:51
40
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Кузаня
Все, я зрозуміла, що Ви хотіли сказати)
Відповісти
2020-04-06 20:47:35
1
Анастасія Заматевська
У вас така цікава манера письма, мені подобається 👍
Відповісти
2021-04-28 06:06:35
1
Семіраміс
@Анастасія Заматевська приємно це чути)))
Відповісти
2021-04-28 09:02:57
Подобається
Інші вірші поета
Я складаю зброю Забудь, як я забула Танець грози П'єдестал
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9390
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2468