На краю

Семіраміс

Лишень поглянь на цю розбиту душу на скелястому краю. Лежить, немов станній подих видиха. Мовчить, немов забута мить лиха. А вітер дме тії уламки лишаючи в минулому усі її світанки. Ніхто не підбере. Лиш топчуться по ній, лен глянь - помре. От от вітер її в прірву скине. Впаде нещасна. І за нею лиш луна полине... ©Соломія Стець

2020-03-21 00:03:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Кузаня

Все, я зрозуміла, що Ви хотіли сказати)

Відповісти

2020-04-06 20:47:35

Анастасія Заматевська

У вас така цікава манера письма, мені подобається 👍

Відповісти

2021-04-28 06:06:35

Семіраміс

@Анастасія Заматевська приємно це чути)))

Відповісти

2021-04-28 09:02:57

Подобається

Інші вірші поета

Я складаю зброю 40 Лілея останній постріл

Інші поети

Ruqayyah Jkh

@Outcast_Writer

Mac67

@Mac67

Kayla Faith

@KaylaFaith48

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16561

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9129