На краю
Семіраміс
Лишень поглянь на цю розбиту душу на скелястому краю. Лежить, немов станній подих видиха. Мовчить, немов забута мить лиха. А вітер дме тії уламки лишаючи в минулому усі її світанки. Ніхто не підбере. Лиш топчуться по ній, лен глянь - помре. От от вітер її в прірву скине. Впаде нещасна. І за нею лиш луна полине... ©Соломія Стець
2020-03-21 00:03:51
40
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Кузаня
Все, я зрозуміла, що Ви хотіли сказати)
Відповісти
2020-04-06 20:47:35
1
Анастасія Заматевська
У вас така цікава манера письма, мені подобається 👍
Відповісти
2021-04-28 06:06:35
1
Семіраміс
@Анастасія Заматевська приємно це чути)))
Відповісти
2021-04-28 09:02:57
Подобається
Інші вірші поета
Я складаю зброю Лілея П'єдестал Мертва зірка
Інші поети
Hanna Mad
@Hanna_Mad
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8658
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5520