Лілея
Семіраміс
Дня одного ясного зацвіте лілея цвітем білим. Розкриє бутонця красного, поділиться усмішкою тендітною зі світом цілим. Попросить дать насолодитись малиновим смаком вечірнім твоїх уст, бо не в змозі примиритись ні з одною з твоїх муз. Грішними росами напоїть просить, не забути в саду, не лишить плисти темними водами розділяючи з вітром журбу. Дня одного тужливо заспіває пісень смутну, вдягне павутиняче мереживо й зів'яне в мріях про твою ніжну руку. Дощами просила, грозами благала, але так і не пустила пагінці, бо лиш чекала... © Соломія Стець
2020-04-06 22:10:43
27
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дмитро Федорко
У Вас чудове відчуття рими
Відповісти
2020-04-08 18:46:27
Подобається
Семіраміс
@Дмитро Федорко дуже вдячна 🥰
Відповісти
2020-04-08 18:57:15
1
Інші вірші поета
Забудь, як я забула Мертва зірка На краю останній постріл
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16547
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443