Лілея
Дня одного ясного зацвіте лілея цвітем білим. Розкриє бутонця красного, поділиться усмішкою тендітною зі світом цілим. Попросить дать насолодитись малиновим смаком вечірнім твоїх уст, бо не в змозі примиритись ні з одною з твоїх муз. Грішними росами напоїть просить, не забути в саду, не лишить плисти темними водами розділяючи з вітром журбу. Дня одного тужливо заспіває пісень смутну, вдягне павутиняче мереживо й зів'яне в мріях про твою ніжну руку. Дощами просила, грозами благала, але так і не пустила пагінці, бо лиш чекала... © Соломія Стець
2020-04-06 22:10:43
27
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дмитро Федорко
У Вас чудове відчуття рими
Відповісти
2020-04-08 18:46:27
Подобається
Семіраміс
@Дмитро Федорко дуже вдячна 🥰
Відповісти
2020-04-08 18:57:15
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2549
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2259