Лілея
Семіраміс
Дня одного ясного зацвіте лілея цвітем білим. Розкриє бутонця красного, поділиться усмішкою тендітною зі світом цілим. Попросить дать насолодитись малиновим смаком вечірнім твоїх уст, бо не в змозі примиритись ні з одною з твоїх муз. Грішними росами напоїть просить, не забути в саду, не лишить плисти темними водами розділяючи з вітром журбу. Дня одного тужливо заспіває пісень смутну, вдягне павутиняче мереживо й зів'яне в мріях про твою ніжну руку. Дощами просила, грозами благала, але так і не пустила пагінці, бо лиш чекала... © Соломія Стець
2020-04-06 22:10:43
27
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дмитро Федорко
У Вас чудове відчуття рими
Відповісти
2020-04-08 18:46:27
Подобається
Семіраміс
@Дмитро Федорко дуже вдячна 🥰
Відповісти
2020-04-08 18:57:15
1
Інші вірші поета
На краю П'єдестал Забудь, як я забула Мертва зірка
Інші поети
Obibi
@obibi
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1243
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675