Танець грози
Вабить і притягує
Мелодія душі,
Що дощем рясним виспівує
І грає громові баси,
Плаче перлове небо,
Хапа крилом лебединим
Мелодію танго
Ритмом хвиль єдиним,
І не знайде спокою
Гроза в воді глибокій,
І хвиля з лебідкою
Станцюють танго в повінь,
Грайливо пестить пір'ячко
Піна з блискавки світлом,
Забувається лебідонька
Танцюючи із вітром
Співаючи з душею
Та й хлюпоче білим снігом
Над бурливой синявею,
Над грішним порожнім світом,
Не врятують пташиноньку
Ніжні неба сльози,
Меч грози у серці
Стріне її на порозі.
Хмари грізні розступились,
Глядить лебідка, зорі,
Що постидно причаїлись
Кинувши напризволяще в морі
Танцювать крижане танго
З грозою сам на сам о такій порі.
Майне крило лебедине
Поміж смутні ноти
Писані хвилями
Осяяні зорями.
©Соломія Стець
2020-06-08 20:49:04
22
2