Мій біль, твій біль, наш біль
Світлана Кареєва
Моє небо блакитне і з хмарами В ньому сонце, свобода, тепло Ластівки в нім літають парами І будують під ним житло. Там літала раніше Мрія І під зорями світло було. Я на небо дивилась з надією, Що таким завжди буде воно. Як повіяло вітром морозним Із боліт самим страшним злом Наче зорі змарніли зовсім І поділось кудись тепло. Моє небо пробите ракетами І птахи там вже зовсім не ті Називають їх всі шахедами, Що летять над будинком вночі. На землі моїй рвані рани, А ще опіки дуже страшні. І її все ще катують танками Які їдуть з болота русні Моє місто розбите градами, Артилерія не стиха А будинок мій знесений кабами І річка моя вже пуста. За країну, свободу і дім Полягло вже чи мало душ, А де насправді вся річ у тім, Що війна не торкнулась чинуш° Уся справа в цій клятій байдужості Що на плечі лягла їм всім. Їм завжди бракуватиме мужності Захищати хоча б свій дім.
2024-09-07 22:18:35
2
0
Інші вірші поета
Відпустив Як би Додому Відпусти
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11137
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
3999