Як би

Світлана Кареєва

Як би за все життя мене хоча б раз хтось покохав, Я була б зовсім іншою людиною Мала б світло у серці, знала б де мій причал, І мабуть була б більш позитивною. І як би в мою душу посіяли зерна То вони на весні розцвіли б чорнобривцями, Як на полі, яке не посічене стежками, Як в старому дворі, під знайомими вікнами. Та коли б в мої очі брехнею не кидали, То і очі дивилися б на світ добріше, І не мала б мороки я з вашими примхами, Та й напевно всміхалась хоч трохи частіше... От як би намагались в мені роздивитися Щось живе, не підкорене, ціле і вічне То можливо, не бажала б я вам удавитися Своїм щастям і тим що ви звете миром. Мабуть я була б кращою ніж ви бачите, Аби вміла любити не так як ви, І надію ніколи не було б втрачено, Але все вже зіпсовано цим маленьким 《як би 》

2024-09-07 04:42:38

1

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Світлана Кареєва

Якщо що, це мій старий вірш. Тоді не було настрою, то й написала ось таке🙂 а загалом у мене все добре) А вірш хай буде.

Відповісти

2024-09-07 04:44:34

1

Морок Неферат

@Світлана Кареєва Приємна атмосфера у ваших віршів. Буду радий взаїмній підписці))

Відповісти

2024-09-07 17:55:22

1

Світлана Кареєва

@Морок Неферат дякую

Відповісти

2024-09-07 22:23:31

1

Схожі вірші

Всі

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8775

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1561