Як би
Світлана Кареєва
Як би за все життя мене хоча б раз хтось покохав, Я була б зовсім іншою людиною Мала б світло у серці, знала б де мій причал, І мабуть була б більш позитивною. І як би в мою душу посіяли зерна То вони на весні розцвіли б чорнобривцями, Як на полі, яке не посічене стежками, Як в старому дворі, під знайомими вікнами. Та коли б в мої очі брехнею не кидали, То і очі дивилися б на світ добріше, І не мала б мороки я з вашими примхами, Та й напевно всміхалась хоч трохи частіше... От як би намагались в мені роздивитися Щось живе, не підкорене, ціле і вічне То можливо, не бажала б я вам удавитися Своїм щастям і тим що ви звете миром. Мабуть я була б кращою ніж ви бачите, Аби вміла любити не так як ви, І надію ніколи не було б втрачено, Але все вже зіпсовано цим маленьким 《як би 》
2024-09-07 04:42:38
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Світлана Кареєва
Якщо що, це мій старий вірш. Тоді не було настрою, то й написала ось таке🙂 а загалом у мене все добре) А вірш хай буде.
Відповісти
2024-09-07 04:44:34
1
Морок Неферат
@Світлана Кареєва Приємна атмосфера у ваших віршів. Буду радий взаїмній підписці))
Відповісти
2024-09-07 17:55:22
1
Світлана Кареєва
@Морок Неферат дякую
Відповісти
2024-09-07 22:23:31
1
Інші вірші поета
Обійми Відпусти Додому Мій біль, твій біль, наш біль
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1488
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4380