Маска байдужості
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Ти думаєш тебе забула Зробила вигляд що не було , Між нами ні тих спогадів ні передбачень Ні безліч фоток ні нічних побачень Не було теплих вечорів , Ні посмішок , букетів квітів Твоїх миттєвих поцілунків та обіймів Ти став як просто теплим вітром Як просто першим моїм світлом , Який залишив слід наївно Чи я любила чи тягнулась за повітрям , Щоб бути хоч комусь потрібна Тепер це вже не так важливо Ми стали просто ще одним сумним коханням не взаємним , Бо не буває як у фільмах , Простих кінців з хорошим змістом Де обидвоє в серці нищать почуття Ховаючись за маскою байдужості позмінно .
2025-09-16 17:54:31
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Віталій Босий
Привіт! Прочитав ваш вірш і щось в ньому є таке, що мене зачепило. Я хотів би запросити вас у свою спільноту поетів, яка була щойно створена. Там ви зможете ділитись своєю творчістю з іншими, заводити знайомства або просто побути поряд з нами. https://t.me/L_I_T_E_R_V
Відповісти
2025-09-20 19:12:03
Подобається
Олексій Коваль
@Віталій Босий Я не проти по розмовляти з новим поколінням письменників , поетів та іншої розвинутої молоді 😁😌
Відповісти
2025-09-22 07:04:53
Подобається
Віталій Босий
@Олексій Коваль в такому разі приєднуйтесь до нас! Ми тільки починаємо гуртуватись. Будемо раді бачити вашу творчість у нас в спільноті!
Відповісти
2025-09-30 16:14:37
Подобається
Інші вірші поета
Подумки Відчай ,що буде у серці На згадку Маєм мрію
Інші поети
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12112
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2224