Маска байдужості
Ти думаєш тебе забула Зробила вигляд що не було , Між нами ні тих спогадів ні передбачень Ні безліч фоток ні нічних побачень Не було теплих вечорів , Ні посмішок , букетів квітів Твоїх миттєвих поцілунків та обіймів Ти став як просто теплим вітром Як просто першим моїм світлом , Який залишив слід наївно Чи я любила чи тягнулась за повітрям , Щоб бути хоч комусь потрібна Тепер це вже не так важливо Ми стали просто ще одним сумним коханням не взаємним , Бо не буває як у фільмах , Простих кінців з хорошим змістом Де обидвоє в серці нищать почуття Ховаючись за маскою байдужості позмінно .
2025-09-16 17:54:31
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Олексій Коваль
@Віталій Босий Я не проти по розмовляти з новим поколінням письменників , поетів та іншої розвинутої молоді 😁😌
Відповісти
2025-09-22 07:04:53
1
Віталій Босий
@Олексій Коваль в такому разі приєднуйтесь до нас! Ми тільки починаємо гуртуватись. Будемо раді бачити вашу творчість у нас в спільноті!
Відповісти
2025-09-30 16:14:37
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Віталій Босий привіт Рада бачити у себе у коментарях , вибачаюсь що тільки зараз помітила , була у творчій паузі .
Відповісти
2026-01-31 15:56:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5652
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2756