" Сладкий сон "

Пятый месяц моих слёз , На щеках остался дождь Весь промокший календарь Зачеркну все дни подряд , Пусть летят вокруг листва Солнце осветит мне в глаза , Улыбнусь бегом себе Убрав грусть рукой в душе , Пусть встречает ветер вздох Потонувших в море звёзд Унося тайны мечты , Там ,где нету бед любви И гуляет сладкий сон Полон сказок без тревог , Лишь окутав теплотой Унося во тьму с собой .

2020-05-26 08:26:34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

уф роднуль, пасибки🧡💕🧡

Відповісти

2020-05-26 12:25:22

Подобається

Олексій Коваль

Дуже емоційно і чудово!!😭🥰

Відповісти

2024-08-08 08:36:24

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Олексій Коваль thanks you )

Відповісти

2024-08-08 09:14:33

Подобається

Інші вірші поета

Пора нахлынувших надежд Просте зізнання "Письмо ушедших дней" Тишина ночного неба

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Alisha

@foundsoul

Oluwatosin Thomas

@Fearless_Lines

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3326

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524