На згадку
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Моя осінь знов настала, На душі холодний дощ Мені так не вистачало , Лік моментів для розмов Хоч тепер моя лиш мрія Поряд бути , хоч на мить Стихне повість про минуле , Як тепер порожній лист. Не дарма все йде на краще Ми міняєм облік днів, Про моменти, що навряд чи Вдасться нам вернуть навік І тому тобі на згадку Можу написать лиш вірш Про цю осінь, що насправді Стала поштовхом для змін . Р.s: 🍁"Чомусь саме з початком осінні почались мої всі згадки про написання поезій та тих першо початкових почуттів , яких так довго мені не вистачало.🍂"
2023-10-05 12:13:03
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Сандра Мей дякую 🥺🍂🍁🧡
Відповісти
2023-10-05 12:30:11
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Регіна Касі Ем а я підписались ще раніше на тебе ;)
Відповісти
2023-10-05 20:10:15
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Регіна Касі в мене написано " підписані "
Відповісти
2023-10-05 20:15:22
1
Інші вірші поета
Минутой мечтания :) Важко зрозуміти "Я буду помнить" Печаль прячется в словах
Інші поети
Red
@R_e_d_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12140