Мальовниче яблуко
RETURN Зігфрід#ВGD
Галактичний простір. Природа. Тужливий сон космотуриста. Думку гадає, Як повернутися додому. В Планетаріум Земля. Вікно космічного човна. Мертвій трибуні марш мовчання. Нас було восьмеро та тільки двоє залишилось. Спокійний сон у саркофагі. Космічний простір не дивує. Смуток несправного балона, апарату. В голові спогади домашні. Садок виноградний коло хати, джмелі гудять. Затишок чудових пристрастей. Втратили до віку. Тяжких три дні, Згасання наших тіл.
2021-06-05 08:24:46
26
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
От садок виноградовий мені зайшов👍
Відповісти
2021-06-05 11:11:10
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Лео Лея той файно дякую
Відповісти
2021-06-05 18:30:22
1
RETURN Зігфрід#ВGD
спасибо
Відповісти
2021-06-11 18:38:12
Подобається
Інші вірші поета
Нічний пейзаж Доброго дня: сучасність Одомашнення ТУНЕЛЬ ІДЕНФІКАЦІЇ
Інші поети
Anee Limbu
@anee44444444
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12062
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2276