Дійові особи: Климко (школяр, любить солодощі), мати Климка (домогосподарка, вивчає французьку), батько Климка (директор заводу, в минулому – автомеханік), дід Климка (батько батька, в нього маразм), Дух-Привид з XVIII сторіччя.
Місце дії: Квартира сім'ї Климка. Всі, крім Климка й Мати, сидять.
[Климко]: Мамо, тату, я повернувся!
[Мати]: О, господи, ну й налякав ти нас!
[Батько]: Так.
[Мати]: А чого рот у солодощах?
[Батько]: Так.
[Климко]: Я...
[Дід]: Еге ж, це ж-бо й не дивно! В них обов'язково, коли курчата закінчаться...
[Мати]: (Діду) Цить, не з вами розмовляють! (Климку) Ну то й чому?
[Климко]: Та кажу ж вам: гуляв я з дівчатами!
[Мати]: З дівчатами? Он воно як! То ми вже купкуємось на дворі, я бачу? Про батьків зовсім забули?
[Батько]: Так.
[Мати]: (Батьку) Що "так"?
[Батько]: Так, саме так. Я повністю з вами погоджуюся.
[Мати]: (Климку) То що скажеш на свій захист?
[Климко]: Слухай, ти не розумієш. Я просто...
[Дід]: Я був відзеркаленням самого себе! Товаришу майор, дозвольте? "Дозволяю!" То ми перейшли вже Рубікон? Бо в мене сигарети закінчилися. "Дозволяю!" Ать-два, ать-два, ать-два! КРУУУУУГООМ!! Ать-два, пло-тва, пло-тва, ать-два..!
[Дух-Привид]: (підлітаючи до матері, тихим голосом) Це хронічне, не хвилюйтеся. В нас і не таке буває, повірте мені...
[Мати]: (Климку) Діду, то що ви можете сказати на свій захист?
[Климко]: Я хотів сказати...
[Мати]: Ану цить! Не з вами розмовляли!
З а в і с а.
(01.04.25)