Дійові особи: Шмуйле (єврей-рибалка), Риба (вміє розмовляти).
Місце дії: Човен у відкритому морі.
[Шмуйле]: ...Ну, гаразд, от до прикладу, я тебе на волю відпущу. Що мені за це буде?
[Риба]: Я тобі у великій пригоді стану.
[Шмуйле]: Це я вже чув! Мені собака так само казала, а потім, як я її відпустив, вона наступного ж дня здохла – самі шкура й кістки. Бабка моя теж так казала, і одразу ж після цього приготувала дуже несмачні макарони. Тьфу!
[Риба]: Але я дійсно тобі стану у великій пригоді. От, наприклад, у борги ти вліз, чоловіче. Я зроблю так, щоб твої вороги стали боржниками замість тебе! І заборгують вони не комусь там – а самому тобі!
[Шмуйле]: Та такого не може бути!
[Риба]: Ні, може! Хочеш я тобі зараз доведу?
[Шмуйле]: Ну давай.
[Риба]: От зараз ти тримаєш мене на своєму човні, і скоро я, можливо, задихнуся і вмру. То ти тепер мені винний, бо маєш мені врятувати життя. Бачиш?
[Шмуйле]: Е ні, в реальності все так не працює! Тобі спочатку треба щось...
[Риба]: Зажди-но, а ти що, думав, що я тобі доводила оту всю муть про борги?
[Шмуйле]: А що, ні?
[Риба]: Ну, взагалі-то ні.
[Шмуйле]: Капець. Дебілізм якийсь. Автор дегроїд, чи що? Мало того, що ми тупо сидимо і балакаємо, так він ще вчергове використав стереотип про корисливого єврея. А рибалка і риба, що балакає? От скажіть мені чесно, який сюжет може бути банальнішим за цей? Про Сплячу Красуню? (Рибі) Е, е, а ну не давати хропака! Я тобі зараз дам! Ух!
[Риба]: Я теж його ненавиджу.
[Шмуйле]: Кого?
[Риба]: Автора. Він дійсно не вміє писати гарні п'єси. Ще й в мільйонний раз ламає четверту стіну, думаючи, що це триндець який свіжий і оригінальний прийом. То на чому ми зупинилися?
[Шмуйле]: Здається, ми говорили про броколі.
[Риба]: Так, про броколі, саме про них. То що ти можеш про них сказати?
З а в і с а.
(07.04.25)