Опельсин, Обрикос, Ононас: Три куплета для багета (кулінарна містерія)
Дійові особи: Оповідач (знаходиться за лаштунками), Опельсин (ну тут зрозуміло), Обрикос (тут теж зрозуміло), Ононас (вам і так зрозуміло), Серенадний Диригент (він типу диригує серенади).
Місце дії: Під балконом багета, Італія, середина XV століття.
[Оповідач]: Одного разу фрукти галасливі
Згодилися сюрпрайз зробить тому,
Хто завжди мнеться, пхаючись в котлету.
Кажу вам зараз я, о сливи,
Любовну пісню заспівать кому
Згодилась трійця. То кому ж? Багету!
Багет не вічно існував:
Його доставив Пунш із Сидром.
Ну, годі вже пустих забав!
Хай мандоліни грають й цитри!
*трійця виходить на сцену*
[Опельсин]: (Обрикосу й Ононасу) Панове, я готовий! Ви готові?
[Обрикос]: Авжеж, авжеж! От тільки залюбки
Розжився б я монетою, аби
Ще й грати на якійсь віолі.
[Опельсин]: Із цим, мабу́ть, нам варто зачекати...
*на сцену виходить Серенадний Диригент*
[Диригент]: Панове, є у мене і віоли!
Крім того, бачу, вам допомагати
Ще й треба! Типу, грати соло
Із диригентом треба, краще – з серенадним!
[Опельсин і Ононас]: (одночасно) Та йди ти геть, тупий комерціянте!
Не заважай нам грати серенади!
*Серенадний Диригент іде зі сцени*
[Опельсин]: (Обрикосу й Ононасу) Панове, ви готові? Раз... Два... Три!
*починають грати серенаду*
[Опельсин]: (співає) Ой, милий мій багетику сріблястий!
Ти вийди, друже, та й на свій балкон!
Увагою своєю обдаруй же на́с ти!
Здолай прокляття мук і перепон!
[Обрикос]: (співає) Одного лиш в житті цім я бажаю:
Побачити прекрасний, дивний лик,
Що твій, авжеж. О, Боже, я благаю:
Хай вийде мій коханий чоловік!
[Ононас]: (співає) Твій сміх для мене – нагорода,
Твій погляд красний ліпший за кларнет.
На серенади не мине ця мода,
Поки́ не вийде любий мій багет!
*музика затихає. Після цього невеличка пауза*
[Оповідач]: Що ж, оплески відважним музикантам!
Мистецтво пісні вище за усі!
Вони зіграли добре серенаду,
Представили її в усій красі!
Однак одне вони згубили:
Багетик, братці, не живий!
І чхати хтів він на ці милі
Потуги вічної краси.
Все просто, як п'ятірка песо.
Його ж ім'я (оце краса!)
Автор цієї диво-п'єси
З малої літери писав!
З а в і с а.
(07.04.25)
Місце дії: Під балконом багета, Італія, середина XV століття.
[Оповідач]: Одного разу фрукти галасливі
Згодилися сюрпрайз зробить тому,
Хто завжди мнеться, пхаючись в котлету.
Кажу вам зараз я, о сливи,
Любовну пісню заспівать кому
Згодилась трійця. То кому ж? Багету!
Багет не вічно існував:
Його доставив Пунш із Сидром.
Ну, годі вже пустих забав!
Хай мандоліни грають й цитри!
*трійця виходить на сцену*
[Опельсин]: (Обрикосу й Ононасу) Панове, я готовий! Ви готові?
[Обрикос]: Авжеж, авжеж! От тільки залюбки
Розжився б я монетою, аби
Ще й грати на якійсь віолі.
[Опельсин]: Із цим, мабу́ть, нам варто зачекати...
*на сцену виходить Серенадний Диригент*
[Диригент]: Панове, є у мене і віоли!
Крім того, бачу, вам допомагати
Ще й треба! Типу, грати соло
Із диригентом треба, краще – з серенадним!
[Опельсин і Ононас]: (одночасно) Та йди ти геть, тупий комерціянте!
Не заважай нам грати серенади!
*Серенадний Диригент іде зі сцени*
[Опельсин]: (Обрикосу й Ононасу) Панове, ви готові? Раз... Два... Три!
*починають грати серенаду*
[Опельсин]: (співає) Ой, милий мій багетику сріблястий!
Ти вийди, друже, та й на свій балкон!
Увагою своєю обдаруй же на́с ти!
Здолай прокляття мук і перепон!
[Обрикос]: (співає) Одного лиш в житті цім я бажаю:
Побачити прекрасний, дивний лик,
Що твій, авжеж. О, Боже, я благаю:
Хай вийде мій коханий чоловік!
[Ононас]: (співає) Твій сміх для мене – нагорода,
Твій погляд красний ліпший за кларнет.
На серенади не мине ця мода,
Поки́ не вийде любий мій багет!
*музика затихає. Після цього невеличка пауза*
[Оповідач]: Що ж, оплески відважним музикантам!
Мистецтво пісні вище за усі!
Вони зіграли добре серенаду,
Представили її в усій красі!
Однак одне вони згубили:
Багетик, братці, не живий!
І чхати хтів він на ці милі
Потуги вічної краси.
Все просто, як п'ятірка песо.
Його ж ім'я (оце краса!)
Автор цієї диво-п'єси
З малої літери писав!
З а в і с а.
(07.04.25)
Коментарі