Буває
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Присвята: Івану Алексеєву з повагою А знаєте часто так буває що немає нікого вдома Хтось його шукає коханого але втома бере своє А ще буває що ти ніхто і автохтонний сам собі У житті своєму вмієш добувати вогонь Але стоїть завжди твій силует осторонь наче декорація Це я про те що буває усе наприклад собачий холод Ти одиначиш у тебе немає нічого крім поло і все ж таки Ти наче рідкісний вид китів ще буваєш
2022-11-05 19:55:44
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Генрі крадієць сенсу дякую💚💚
Відповісти
2022-11-05 20:02:58
1
Лео Лея
Таке враження, що життя проходить повз...
Відповісти
2022-11-06 05:55:32
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Лео Лея так
Відповісти
2022-11-06 18:10:51
1
Інші вірші поета
Маленька історія маленької людини Клясична слухавка Нова поетична форма Просто не стій...
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
VéGá _S.ST._
@VeGa_SST_
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1718
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1161