Перша ластівочка весни
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Перша ластівочка весни Відступили давно вони Відступили й унесли з собою Сморід вражої сторони В гільзах виросли проліски Виходить з барлоги звір Чутно танення тихі оплески Весна запускає ефір
2022-12-15 19:40:51
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
То це не сама рима, а види римування. Тільки мені найчастіше подобається саме абаб. Так само, як і в автора вірша, під яким ми пишемо коментарі)
Відповісти
2022-12-15 19:58:22
1
Лео Лея
Я іноді пробую всякі види римування, але поки що найчастіше використовую стандартну) Якщо чесно, то для мене аабб схожа на дитячу, багато віршів дитячих так написані.
Відповісти
2022-12-15 20:07:26
1
Лео Лея
Дякую, беру приклад з інших)
Відповісти
2022-12-15 20:10:14
1
Інші вірші поета
Моллі, або (...) (частина 1/10 - МІНА) Дружній сюрреалізм Тремтить рука, на ній - годинник... Бачиш?
Інші поети
Edelweiss
@Edelweiss
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1390
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1135