Тут має бути реклама китайської компартії

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

(18+)
(фіт із @spartak25) Любовь никуда не денется, Легенды помнишь? О льдинах Соседской страны северной Мечтали хунвейбины. Цитатник Мао родители Читали нощно и денно, Считая себя победителями, По жизни - военнопленные. Большой скачок к современности С Тяньаньмэнь к жилплощади На два метра под зЕмлею, Где радостней жить и проще. Я купив нам квадратні метри. Чого ти хотіла? Кохання? Щастя? Дітей? Хлопчик чи хлопчик? У моєму кармані захрустіли купюри: це свіженькі юані, Неможливо кохати без батьків та зірок. Консервативні акти - ми знаємо, Державна політика - це ми також знаємо. Так що ж тобі ще потрібно? Запалимо разом, і мені начхати на наші стосунки. Нас обох купили на базарі, отож мовчи. Коли мрії вимірюються у сантиметрах, Ти вже не думаєш про усіляку маячню.

2021-12-21 05:35:02

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Шикарний вірш 🌟🌟🌟

Відповісти

2021-12-23 07:22:41

1

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

@просто веселка велике спасибі, ми старалися)

Відповісти

2021-12-23 07:25:32

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1997

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11446