Я ось так подивився на світ...

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

(18+)
Я ось так подивився на світ Хтось має Порше А хтось бронхіт А хтось не має Нічого Добре Весело А в когось є Бог? 07.04.22

2022-09-28 14:29:35

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Nadine Tikhonovitch

З одного боку, не великий зовсім, а з іншого, який змістовний вірш. У якомусь сенсі життя дійсно несправедливо, бо усі ми народжуємося в різних умовах. Інколи виникає враження, що ми на землі уже платимо за щось, скоєне раніше. А як інакше пояснити, що хтось має все, а хтось, хоч і робить для цього все можливе, не має нічого? І де той Бог, коли наділяє нас від народження разними можливостяии та умовами життя? І дивлячись на те, що коїться навкруги, взагалі перестаєш вірити в те, що він ічнує... Скільки людей молилося ці роки, щоби війна скінчилась? А вона розширилась. Скільки людей благало про повернення своїх соладат і скільки не дочекалося рідних додому? Скільки людей молилося і скільки їз загинуло? Глибокий вірш. Гадаю, кожен побачить в ньому щось своє. І взагалі, може возникнути багато суперечливих думок. Дякую за твір! #чв

Відповісти

2022-10-06 13:44:45

1

Юлія Богута

Думаю, люди ніколи не обирають того, з чим вони народжуються. Багато речей залежить не від нас самих. Але тільки ми можемо вирішувати, як цим всім жити і що робити далі. Що до самого вірша — спробуйте додати знаки. #чв

Відповісти

2022-10-06 15:47:55

1

МОРГАН РЕЙ

Питання про Бога корелюється поряд з Порше, але водночас ось це « нічого» - здається, це еквіфінальсть всього, що в будь-якому випадку веде до Бога. ( Звичайно , якщо ти в нього віриш) #ч_в

Відповісти

2022-10-06 21:30:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1849

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1486