Я ось так подивився на світ...

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

(18+)
Я ось так подивився на світ Хтось має Порше А хтось бронхіт А хтось не має Нічого Добре Весело А в когось є Бог? 07.04.22

2022-09-28 14:29:35

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Nadine Tikhonovitch

З одного боку, не великий зовсім, а з іншого, який змістовний вірш. У якомусь сенсі життя дійсно несправедливо, бо усі ми народжуємося в різних умовах. Інколи виникає враження, що ми на землі уже платимо за щось, скоєне раніше. А як інакше пояснити, що хтось має все, а хтось, хоч і робить для цього все можливе, не має нічого? І де той Бог, коли наділяє нас від народження разними можливостяии та умовами життя? І дивлячись на те, що коїться навкруги, взагалі перестаєш вірити в те, що він ічнує... Скільки людей молилося ці роки, щоби війна скінчилась? А вона розширилась. Скільки людей благало про повернення своїх соладат і скільки не дочекалося рідних додому? Скільки людей молилося і скільки їз загинуло? Глибокий вірш. Гадаю, кожен побачить в ньому щось своє. І взагалі, може возникнути багато суперечливих думок. Дякую за твір! #чв

Відповісти

2022-10-06 13:44:45

1

Юлія Богута

Думаю, люди ніколи не обирають того, з чим вони народжуються. Багато речей залежить не від нас самих. Але тільки ми можемо вирішувати, як цим всім жити і що робити далі. Що до самого вірша — спробуйте додати знаки. #чв

Відповісти

2022-10-06 15:47:55

1

МОРГАН РЕЙ

Питання про Бога корелюється поряд з Порше, але водночас ось це « нічого» - здається, це еквіфінальсть всього, що в будь-якому випадку веде до Бога. ( Звичайно , якщо ти в нього віриш) #ч_в

Відповісти

2022-10-06 21:30:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

776

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

44

34

7731