Біль
Скрипить в дворі іржава хвіртка, Луною котиться нещадний крик, На гойдалці застрягла ще мала дитина, Їй ніхто не допоміг. Трава, що колись була зелена, Пофарбувалася в багряно-темний. Кільце лежить - навіки наречена , Мій біль далеко не даремний. Несу сувій, малюю лиця Малюю чорну пустоту, Малюю тих, хто не побачить сонця, Хапаю сльози на льоту. І буде дощ, і буде сніг, І будуть сльози на очах, І замість жалю буде щирий сміх, І будуть зорі по ночах.
2023-04-12 08:19:11
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1862
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4079