ДУША?
в моїй душі щось палає і живе без жодного порядку
і воно щодня підкидує безглузді ідеї;
воно не покидає й тоді, як ніч лягає памороззю, а я у ліжку
ходжу по завитках своєї оранжереї.
але щось гальмує двигун мого гарячо-безмежного норову,
і я знову ледве встаю, повільно ходжу, дивлюся угору;
а там угорі живуть життя своє яскраво-кольорове,
у кого той норов не знає як відчувати покору.
даремно. даремно, не зупиняй, не хочу я жити так нудно…
але тихо, тихо, тут так спокійно, нащо тобі лишні мороки?
як же тут тяжко, але спокійно. моя душа… брудно, брудно;
відпусти хоч на мить, я хочу дивитись, я хочу жити ще роки і роки…
замовкни! мовчи! там небезпечно, там страшно, нікому не треба
твоя душа. безглузда, наївна, пуста.
боляче. ріжеш тупим ножем білі ребра.
я знаю точно, що жар вийде хоч через палкі уста;
норов вирветься і ляже на землю, застигне в повітрі, потоне у воді,
летітиме з краю світу на інший.
душа моя буде там, де лягають сонця промені золоті;
і все буде гучніше, ніж голос в моїй голові.
2023-06-30 04:10:32
0
0