Гіркий оксюморон
Інга
Ти забудеш мене Десь через роки два. Колючий спогад загине - Згорить яскраво, дотла. Слова на вітрі - Розкладуться на обіцяні букви Кисті самі полинуть на вістрі - Зазнають сірої муки. "Будинок" із сонця Впаде нижче землі. Вода, налита по вінця, Митиме груші Гнилі. Льодом вкриється лава, Антарктида запалає умить, Білою стане гірка кава, Людина, як пташка, у небо злетить. І лиш після цього Настане той самий момент, Коли до нелюбого прийде забутий про мене фрагмент.
2020-05-07 19:15:27
4
0
Інші вірші поета
Границя вічного Мрії у квітах Поцілунок Плутона Ящик з життям на замку
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Alaa Gamal
@alaa_gamal
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3185
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5396