Гіркий оксюморон
Ти забудеш мене
Десь через роки два.
Колючий спогад загине -
Згорить яскраво, дотла.
Слова на вітрі -
Розкладуться на обіцяні букви
Кисті самі полинуть на вістрі -
Зазнають сірої муки.
"Будинок" із сонця
Впаде нижче землі.
Вода, налита по вінця,
Митиме груші Гнилі.
Льодом вкриється лава,
Антарктида запалає умить,
Білою стане гірка кава,
Людина, як пташка, у небо злетить.
І лиш після цього
Настане той самий момент,
Коли до нелюбого
прийде забутий про мене фрагмент.
2020-05-07 19:15:27
4
0