Поцілунок Плутона
Пронизане болем відчуття,
Що триває лічені хвилини,
Тягнеться для тебе буквально все життя,
І дух гниє ізсередини.
Посинілі губи, бліді щоки,
А очі стали як скельця.
О, схоже на оті, що на уроки,
Приносив ти два білі камінця.
Вени страшно-гидко почорніли
На білому, як молоко, лиці.
Колись те славне тіло гаряче пестили,
Тепер же мерзне у лихій землі.
Кров була багряно-ніжна,
Жагуча, неначе свіжий чай.
Тепер густа і безпросвітна,
Холодна, як зимова сталь.
Сам Плутон тебе уже цілує,
Безсоромно лащить і ніжить.
Коханий безпощадно дні свої вбиває.
На коханій тихо-мирно спить.
2020-04-04 13:13:46
3
0