Колючий спогад
Давно тебе уже не видно, А в пам'яті сліди ще досі свіжі. Серце неграмотно заштопано, і точимо один на одного ножі. Від уст твоїх лиш легкий подих. Від тіла пристрасного - безшумний дим. І дзеркало очей твоїх прегарних, сонних Будує в пам'яті наш старий Рим. Навколо ти - і це лиш міражі, Лондонський туман у моїх снах. Образ твій поміщено на білі вітражі, А тіло не змалює жоден альманах.
2020-04-04 13:26:23
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2397
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3230