Колючий спогад
Давно тебе уже не видно,
А в пам'яті сліди ще досі свіжі.
Серце неграмотно заштопано,
і точимо один на одного ножі.
Від уст твоїх лиш легкий подих.
Від тіла пристрасного - безшумний дим.
І дзеркало очей твоїх прегарних, сонних
Будує в пам'яті наш старий Рим.
Навколо ти - і це лиш міражі,
Лондонський туман у моїх снах.
Образ твій поміщено на білі вітражі,
А тіло не змалює жоден альманах.
2020-04-04 13:26:23
4
0