Лист
Я напишу тобі листа у повсякдення, У час, де люди далеко не разом, Де вчаться вони жити як окреме плем'я, Де знов і знов згаса любов. Я напишу тобі його в надії, У чистій, вірній і живій, Напишу тобі його і вірю, Що відповідь прилине вмить... І прилине з птахом тих єдиним, Що нашу долю виглядав, Що так тихенько в надвечір'я Пісеньку свою кував. Пишу і бачу, Що ти віриш у наше чисте майбуття, Що віриш ти, Що пір'їни кружлятимуть як мрії, Над головами у вінках... Та відповідь чекати я не стану, Бо боюсь прийде та запізнивсь. Бо довго ти гадати будеш милий, Як жити тобі далі з цим... Як жити тобі далі з цим признанням, Що мушу сказати тобі я, Що я уже давно не та людина, Не та, що закохаться ти посмів сповна... І я люблю тебе коханий, Люблю, люблю, люблю, Та любов мою, ту щиру, Не взяв ти з собою на війну, Забув ти їїу садах, у полях, Де квітчані пасма дівчат розпускав, Де зоряні ночі з ними стрічав... Хай дійде цей лист і до тебе, Згадаєш ти на мить і мене, А я зроблю вигляд вельможний, Ніби весь час кохав ти мене...
2020-03-13 23:16:10
3
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1157
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1303