Удвох
Годинами могли говорити ми вдвох,
Співати пісні, пробачати удвох.
Удвох могли ми гори долати.
Долати, долати, людей всіх попереду минати.
Удвох могли ми бути світом,
Великим, чистим і привітним,
де вміли літати,
як птах високрилий,
як сонця яскраві всю ніч освітити...
.
Та, мрії наші і сподівання, розсипались синім кришталем,
Бо кожен вибрав свою точку сповідання,
І спадали дружні листочки,
день у день.
І від квітневого суцвіття,
Лишились хіба що, змарнілі, засохлі гілочки,
На яких і птах, не знайшов би прихистку,
Не те, що би дві різні душі.
2020-03-01 18:57:25
4
0