Удвох

Романія Мороз

Годинами могли говорити ми вдвох, Співати пісні, пробачати удвох. Удвох могли ми гори долати. Долати, долати, людей всіх попереду минати. Удвох могли ми бути світом, Великим, чистим і привітним, де вміли літати, як птах високрилий, як сонця яскраві всю ніч освітити... . Та, мрії наші і сподівання, розсипались синім кришталем, Бо кожен вибрав свою точку сповідання, І спадали дружні листочки, день у день. І від квітневого суцвіття, Лишились хіба що, змарнілі, засохлі гілочки, На яких і птах, не знайшов би прихистку, Не те, що би дві різні душі.

2020-03-01 18:57:25

Інші вірші поета

Ніч Свобода Слова Лист

Інші поети

Екатерина Рура

@380669116896

Анна Яровая

@annajaro

TVOY 50/50

@fidelium_semper

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

4109

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12857