Вірші
Слова
Колись любила я гратись з словами,
Писати листи, прозою матись.
Любила я високо з ними літати,
Брати з собою, до всіх промовляти.
Любила я з ними гуляти по світі,
Співати птахам, молитись щомиті.
Любила щиросердечно бажати утіхи,
Щоб все на землі стало привітом.
Любила я вірити з ними у диво,
Бажати добра і віри цьому світу.
Любила я бачити радісні дії,
Які з паперу впадали в хмарину...
Та миті проходять, проходять і числа,
Проходить все,
про що писати хотілось.
Натхнення нема вже, віри й молитви,
Все це щезло хвилинної миті.
Лишились одні лиш розтерзані мрії,
Згорілі на папері всі найбільші надії.
Птахи давно вже перестали літати,
І слова перестали хоч щось означати...
8
0
345
Ти можеш бігти, знову
Біжи, біжи так швидко, як спроможний.
Як тільки вистачає сил, біжи.
Не озираючись на поклики зрадницьких душ,
які зганяють тебе у безвихідь і сум.
Біжи, тікай щодуху,
Від світу цього, людей, які не захистять тебе, повір.
Коли небезпека тебе підчатує,
вітер їх здує, як осінній листок.
Бо люди-це безглузді фігури,
які закохані у віддзеркалення власного єства...
Біжи, щоб врятуватися від болю
і страждання, піднесені несправедливістю світів.
Весь світ буде проти тебе,
Доки ти не будеш йти.
А як сил уже немає,
І спадаєш у безодню ти,
Згадай слова оці шалені:
Ти можеш бігти, знову.
You can run, again.
8
0
359
Мелодія життя
Сонце сходить за горами,
А я іду широкими лісами,
Бо серце кличе мене в даль,
Щось є тут незвідане, таємне,
Для серця миле і приємне,
Що кличе десь у далечінь.
І чути тут пташиний спів,
І чути запашну тополю,
Яка манить ароматами життя,
Можливо, це і є
Незвідана мелодія життя.
5
0
387
Лист
Я напишу тобі листа у повсякдення,
У час, де люди далеко не разом,
Де вчаться вони жити як окреме плем'я,
Де знов і знов згаса любов.
Я напишу тобі його в надії,
У чистій, вірній і живій,
Напишу тобі його і вірю,
Що відповідь прилине вмить...
І прилине з птахом тих єдиним,
Що нашу долю виглядав,
Що так тихенько в надвечір'я
Пісеньку свою кував.
Пишу і бачу,
Що ти віриш у наше чисте майбуття,
Що віриш ти,
Що пір'їни кружлятимуть як мрії,
Над головами у вінках...
Та відповідь чекати я не стану,
Бо боюсь прийде та запізнивсь.
Бо довго ти гадати будеш милий,
Як жити тобі далі з цим...
Як жити тобі далі з цим признанням,
Що мушу сказати тобі я,
Що я уже давно не та людина,
Не та, що закохаться ти посмів сповна...
І я люблю тебе коханий,
Люблю, люблю, люблю,
Та любов мою, ту щиру,
Не взяв ти з собою на війну,
Забув ти їїу садах, у полях,
Де квітчані пасма дівчат розпускав,
Де зоряні ночі з ними стрічав...
Хай дійде цей лист і до тебе,
Згадаєш ти на мить і мене,
А я зроблю вигляд вельможний,
Ніби весь час кохав ти мене...
3
0
282
З тобою
Пам'ятаю дружбу нашу всю,
Як з тобою ми дружили.
Як весело було разом,
Як разом сумно ми тужили.
Серце запам'ятало усе,
Усе до останньої краплини,
Шкода, що ти не пам'ятаєш уже,
Ніоднісінької хвилини.
Шкода, що стою я сама,
У цій темній кімнаті,
Шкода, що ми досі не навчились мовчати...
4
0
238
Удвох
Годинами могли говорити ми вдвох,
Співати пісні, пробачати удвох.
Удвох могли ми гори долати.
Долати, долати, людей всіх попереду минати.
Удвох могли ми бути світом,
Великим, чистим і привітним,
де вміли літати,
як птах високрилий,
як сонця яскраві всю ніч освітити...
.
Та, мрії наші і сподівання, розсипались синім кришталем,
Бо кожен вибрав свою точку сповідання,
І спадали дружні листочки,
день у день.
І від квітневого суцвіття,
Лишились хіба що, змарнілі, засохлі гілочки,
На яких і птах, не знайшов би прихистку,
Не те, що би дві різні душі.
4
0
202
Ніч
Чи сумно мені, чи погано,
Я завжди пам'ятаю ту ніч,
Коли вогні невпинно згасали,
І час зупинявся скрізь.
.
Чи серце своє я ховаю,
Чи просто воно не болить.
Пам'ятаю я все,
як в останню пануючу ніч.
.
Чи у вогні я, чи просто в диму,
Намалюю, ту ніч,
Як останню свою...
4
0
262
Завжди
Як думаю, що не побачу тебе вже ніколи,
Серце щемить від болю і тривоги,
Як мені тепер по світі ходити,
Мріяти, бажати, вірити, любити.
Птаху вільніше би жилося, він літав би до тебе, щодня і щоночі,
Збирав би всі твої вчинки,
всі думи, і мрії,
і літав за тобою хоч на край світу...
Та не пташина доля спіткала мене,
Не полину, не віднайду вже тебе,
Ти розлетівся по широкому світу, там де немає від долі привіту...
Та знай, хоч далеко ти будеш, хоч у думах твоїх місце для мене зникатиме —
Серце моє про тебе, завжди пам'ятиме.
4
0
236
Свобода
Де тільки її не шукають,
У тюрмах, в містах, далеких тинах,
Усюди вона неосяжна,
Усюди ховається в ярах і балках.
У серці її давно вже немає.
Немає в минувших думках.
.
Шукають її люди тровожно,
Та змоги найти вже нема.
Бо загубилися самі у безмежжі,
Не навчившись відпускати сповна.
І світ обернувся жахом,
Таким же німим і страшним,
І світло в кінці тунелю,
Виявилося брехливим і злим.
Що ж це тоді виходить,
її давно вже нема?
І не відчує цю силу вже навіть, безневинне дитя..?
Та, он же вона - Свобода!
Тут же біля тебе вона...
Відчуй порух крил за спиною,
Відчуй, як манить за собою вона,
Як вільно тепер ти себе почуваєш,
Як подих грайливого струмка.
Тепер ти вільна людина,
І свободу знайшов не дарма.
2
0
243
