Слова
Колись любила я гратись з словами, Писати листи, прозою матись. Любила я високо з ними літати, Брати з собою, до всіх промовляти. Любила я з ними гуляти по світі, Співати птахам, молитись щомиті. Любила щиросердечно бажати утіхи, Щоб все на землі стало привітом. Любила я вірити з ними у диво, Бажати добра і віри цьому світу. Любила я бачити радісні дії, Які з паперу впадали в хмарину... Та миті проходять, проходять і числа, Проходить все, про що писати хотілось. Натхнення нема вже, віри й молитви, Все це щезло хвилинної миті. Лишились одні лиш розтерзані мрії, Згорілі на папері всі найбільші надії. Птахи давно вже перестали літати, І слова перестали хоч щось означати...
2020-05-16 17:07:01
8
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3470
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10203