Уявний постріл
Звук пострілу мене не лякає.
А сморід крові, став звичним.
Важкість металу не екзотична.
До дотику тіло досі звикає.
Тепер гортанний клубок в руках.
Звільняє розум від зайвого.
Один рух, один вдих і готово.
Життя покидає мене на очах.
Хоч і пуля насправді уявна.
Руки досі ковдру стискають.
Біль у пальцях не на довго зникає.
Бо вона насправді безбарвна.
Але має свій спіцефічний смак.
Кислота і бридка гірка нотка.
Секунда збереження ночі коротка.
Хаос неодмінно перетворила в бардак.
2020-07-28 20:46:19
7
0