Уявний постріл
Товариш Торька
Звук пострілу мене не лякає. А сморід крові, став звичним. Важкість металу не екзотична. До дотику тіло досі звикає. Тепер гортанний клубок в руках. Звільняє розум від зайвого. Один рух, один вдих і готово. Життя покидає мене на очах. Хоч і пуля насправді уявна. Руки досі ковдру стискають. Біль у пальцях не на довго зникає. Бо вона насправді безбарвна. Але має свій спіцефічний смак. Кислота і бридка гірка нотка. Секунда збереження ночі коротка. Хаос неодмінно перетворила в бардак.
2020-07-28 20:46:19
7
0
Інші вірші поета
мовчання у темряві на що вона здатна закохана у небо на кінці крила
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2504
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6825