закохана у небо
Вона була закохана в небо і швидкість. А її кудрі полюбляли волю, подібно власниці. Скільки не намагались вороги, змінити гнів на милість. Це залишалось завданням непосильної складності. Дощові хмари не зупиняли гуркіт двигуна, ні на секунду. Він видихав ще одну порцію вихлопних газів. Долаючи міста, області, країни як незначну перешкоду. Стрімголов вирушаючи у бік дивовижніших пейзажів. Ця леді, якщо звісно можна так до неї звертатись. Ненавиділа смак сигарет і відчуття сп'яніння. На півдорозі поринути у сумніви –завагатись. Було не притаманно її сумлінню. Хоча це швидше доказ його відсутності. Свого роду стіна між нею і зовнішнім світом. Сердце покрите тонким шаром шляхетності. Яке рине за горизонт, на зустріч вітру.
2020-05-20 19:50:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3486
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5795