мовчання у темряві
Товариш Торька
Розкажи мені про що мовчать у повній тиші. Чому тривога від недосказаності стискає шлунок. Мене так викручує на зовні течією віршів. Залишаючи на шкірі, свій, неповторний малюнок Покриваючи порізами кожний сантиметр. Це так названа ціна за мовчання і боягузтво. Приховую своє тіло за шаром светрів. Стягуючи розум все новими і новими мотузками. Мовчання стало для нас рятівним желетом. Який насправді немає сенсу. Ми далі приховуємо шафових скелетів. І залишаємо вибір одне для одного, без єдиного шансу. На успіх.
2020-05-15 14:46:05
8
0
Інші вірші поета
на кінці крила закохана у небо на що вона здатна Уявний постріл
Інші поети
Ghost Know
@Ghost_Know
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4099
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13067