РОЗДІЛ 1.
                               

Аріна розплющила очі. Перед її обличчям промайнув теплий, літній , оберемок сонця. Таке сонечко будило її кожного літнього або весняного ранку. Вона любила прокидатися під його світлом.Аріна часто простягала руки до промінчиків , але їх не можливо було впіймати. Їй хотілося лягти назад у своє біло-рожеве ліжко і заснути не думаючи ні про що, але водночас вона знала що їй потрібно йти. Адже за сніданком її чекають мама, тато і брат. Вставши з ліжка вона проявилася у повній красі , її темне волося пишно розкинулося на тендітні плечі, а тіло рівно пропорційне і дуже живе, рухливе, іще видно що в ньому повно енергії. Тоді вона помилася, вдягнула свою улюблену білу блузку і спустилася до низу на кухню. Там її вже всі чекали. Аріна обняла батька, маму,брата і сіла на своє місце. Мама до того часу вже запекла її любимі оладки із джемом. Деякий час вони сиділи мовчки. Але згодом їхню тишу порушив звінок у двері, якби вони знали що двері не варто відчиняти. Але ,як сталося так сталося. Мама Аріни відчинила двері там нікого не було ,але на підлозі був велечезний пакунок без підписів без конвертів на ньому було просто написано " МОЇЙ КОХАНІ АРІНІ".  Аріна не знала , що думати , адже в неї було багато поклоників. Але той почерк і ті слова здавалися їй уже знайомими. Вона прокручувала у думках де могла бачити цей почерк і чути ці слова. Нервуючись Аріна ходила по будинку , як вітер. Ледь-ледь не заваливши вазу із квітами попри стіну, вона скрикнула : " Все я знаю хто це прислав" -- і побігла в свою кімнату. Мама лиш устигла крикнути " І хто?" Правда Аріна цього вже не чула. Забігши в кімнату вона взяла телефон і почала дзвонити своїй найкращій подрузі Златі, правда та не була в гуморі з самого ранку. Але вчувши таку новину Злата одразу повеселішала.  Тоді Аріна насмілилася відкрити коробку. Вона було здивована , то була фігурка ,точніше аж три. Вирізьблені з дерева три маленькі мавпочки. --Що там? -- спитала Злата.
Мавпочки -- майжень сміючись сказала Аріна. Тоді Аріна швидко набрала в інтернеті опис цих мавпочок, а Злата уважно слухала, що там за другою стороною телефона відбувається. Краще б Аріна не набирала то , адже після прочитаного вона була шокована. Вона почала розказувати Златі що там писало і Злата чесно кажучи і сама дуже сильно здивувалася почутому. А Аріна розплакалася адже ще такого подарунку вона не отримувала. Ні не приємного , а ганебного. Вона тоді не могла поняти бо думала , що то прислав її однокласник, який давно вже закоханий у неї , але ні він би до такого не вдався. Цілий день Аріна ходила, як на шпильках , і це замітили її друзі які з нею гуляли в останній день літа. Та цього просто було неможливо не замітити , адже вона весь час озиралася, не могла спокійно стояти на одному місці. Тож до кінця прогулянки вона була дуже виснажена. Прийшовши додому вона пообідала і замкнулася у своїй кімнаті. Зробивши завдання які прислали зі школи , Аріна вирішила від цієї хвилини завести щоденник про своє життя. Вона знала що ніхто із сім'ї  або із друзів не посміє залізти в її планшет то вона вирішила , що заведе щоденника у планшеті бо на папірчику писати досить довго. І вона не любила цього робити. Але про всяк випадок вона створила папку в якій знаходився щоденник і скрила його з основного екрану. Так вона записувала у щоденник всі свої сьогоднішні події. Але більше про плани на завтра , адже завтра дуже великий день по-перше завтра перший дзвоник , а по-друге завтра велика дискотека в честь першого дзвоника. І їй було потрібно вибрати, що завтра одягнути. Хоч у неї було повно одягу , адже у кімнаті стояла велика, золотиста шафа-купе .
Але нічого вибрати не могла тому вирішила одягнути чорні лосіни і білу блузку, яка так гарно підкреслювала її форми. Аріна ще раз перевірила, чи приготований одяг на завтра лежить на своєму місці, а тоді лягла спати. Але ще довго не могла заснути, крутячись з боку на бік, вона намагалась не думати про дивний сьогоднішній подарок, чи про завтрішній день.

Олег, її брат тоже не міг заснути. Але не через те, що завтра вже перший дзвоник, а він щиро переживав за сестру. В його думках було , як захистити сестру. На жаль, він знав більше про той дивний подарунок ,адже ще позавчора йому прийшло смс з невідомого номера : --"Я та людина, яка знає все, про тебе попробуєш щось комусь розказати твоїй сестрі капець, і твоїй найкращій подрузі Златі. Твоя сестра отримає перше попередження у останній день літа . Попереджую комусь розкажеш твоя сестра пропаде.!!!" Олег не знав, що робити чи комусь казати, чи мовчати, і врешті решт він вирішив спочатку сам у всьому розібратися, а вже потім комусь розказати. Але він зробив такий крок, він узяв на себе відповідальність за життя своєї сестри і найкращих друзів. Після довгих роздумів йому вдалося заснути.

Злата тоже не могла заснути, адже вона хоч сміялася із подарка , але розуміла, що це все небезпечно. Вона піклувалася завжди про подругу, з самого початку їхньої дружби. Злата могла прибігти на допомогу навіть коли хтось із друзів хворів не боячись самій заразитися. Але не тільки це її турбувало, адже завтра перший дзвоник і там буде та людина в яку вона встигла закохатися. Але нажаль не могла найти підходячого моменту , щоб признатися йому. Адже в нього було закохано пів школи.  Як би вона знала що його серце уже давно належить їй. Продумовуючи завтрашній день Злата тоже згодом заснула.

Єдина людина серед цієї четвірки друзів , яка вже спала пару годин була Міра. А спала вона спокійно , бо друзі вирішили їй не розказувати про дивний подарунок , і своїх проблем в неї не було, адже щодо хлопців то вона всіх відшивала , бо вважала що іще рано їй закохуватися. Щодо першого дзвоника то вона тільки за . Скажу по секрету вона любила не так школу , як бути довший час з друзями. Адже це ще одна людина , якій подзвониш і скажеш --" Приїдь ,мені погано" ,яка кине все і примчиться до тебе . Так , Міра мала свої проблеми , але вона завжди дивилася на них з позитивної сторони, тому друзі вважали її дивною, найкращою подругою.