Цей ранок був добрим для всіх, хто перебував у домі Аріни.
Сама Аріна прокинулася у 6:45 від дзвінка телефону. Їй дзвонив Марцін. Чесно кажучи , вона проігнувала перший дзвінок. І почала сумніватися, чи піднімати трубку їй, чи збити. Почувши вібрацію другого дзвінка, вона набрала повні груди повітря і сама до себе сказала -" Я сильна, я зможу".
Піднявши трубку вона привіталася з Марціном. Той теж гарно привітався. Аріна була здивована, коли Марцін запропонував зустрітися, то вона розгублено відповіла що подумає і через годину подзвонить. Аріна була розгублена. Не знала що робити, вважала що ранок спорчено.
Але з другого боку вона була рада цьому дзвінку. Адже кохала його.
У сім годин на кухні уже з'явився запах смачного сніданку. Тьотя Ірина готувала смачну кашу і на десерт шоколадний торт,. дотогож улюблений її дітей. Приготуаавши усе до сніданку вона почала будити дітей. Злата і Олег встали одразу і пішли на кухню. А Міра трохи довший час прокидалася, але чим вчула запах торту одразу встала. Неочікувано було для Аріни побачити всіх друзів, з самого ранку у своєму домі.
- Ви , як тут опинилися? - Майжень з  сміхом запитала Аріна.
- А, ми вчора тебе, як дурні шукали по всьму парку, переживали, а ти дома спокійно сиділа, і забула мені подзвонити. - Відповіла з обуренням Злата.
- Пробачте, друзі, я забула. - Намагалася виправдатися Аріна.
- Добре, давайте вже їсти і збиратися до школи. - Ніби сваричись сказала Ірина Анатолівна.
- Добре мамочко. - Відповіла з ласкавою усмішкою Аріна і швидко повернулася за стіл.
- Так, друзі. У мене проблеми…
- Що за проблеми? Тобі хтось погрожував? -  з замітним переживанням спитав Олег.
- Ні, успокойся. Мені зранку подзвонив Марцін і попросив зустрітися перед школою. Це тіпа дуже срочно. І я не знаю що мені робити.
- Стоп, ти хоч туда іти?
- Не знаю, Злат. Сама не знаю.
- Якщо ти хоч то ми підемо з тобою, будемо стояти десь у кутку, а якщо буде потрібно то підійдемо.
-Окей, давайте збиратися.
Друзі пішли одягатися, їх провела Ірина Анатолівна. Вийшовши з будинку , Аріна взяла телефон і подзвонила Марціну.
- Через десять хвилин, ззаду школи на площадці. І швидко збила трубку. В неї руки почали замітно тремтіти. А голос почав сильно глушитися.
Цілу дорогу усі ішли мовчки,  і в кожного на думці було різне, але якимось чином стосувалося друзів.
Олег роздумував, як вивести на чисту воду того хто присилає ті повідомлення, і подарунки. Адже він надіявся на відстежування номера, але то не помогло. І тепер він не знав , що робити, як захистити свою сестру, дівчину, подругу. В середині душі  був розчарований, але нікому цього не показував.
Злата, тоже йшла засмучена, адже переживала за подругу. Знайчи, що Аріна обов'язково потім буде страждати, думала, чи варто її переговорити, щоб вона не йшла на ту зустріч, але вагалася , надіялася, що все буде добре. Злата також переживала , як сьогодні зайде до класу, адже вчора посварилася в усіх на очах з своїм прихильником, який її уже дістав своїми залиццями. Довгий час не звертала на це уваги, тому що найкрасивіша дівчина в класі, але потім надоїло. Ось вона його вчора і "відшила".
Мирослава йшла, задумуючись про всі події, які її оточують останнім часом. Ніяк не могла зрозуміти, чому Аріні приходять такі дивні подарунки? Чому їй зразу не сказали? Чесно кажучи Мірі було трохи обідно, що її зразу не розказали про всі ці події, але вона розуміла, що друзі не хотіли її засмучувати перед вечіркою, тому більше не обіжалася на них. Загалом вона дуже прикольна дівчина, життєрадісна, її дуже важко засмутити. Вона завжди шукає позитив у всьому, але може це одна з її основних проблем. Але ні!  Адже завдяки своєму позитиву у Міри майжень не було проблем.
У одної Аріши думки не лізли у голову. У мозку крутилася одна думка, " - Що він від мене хоче". Їй було страшно, але знала, що мусить іти. Дивлячись на неї важко було не замітити , її важкий стан. Тепер , якщо б до неї хтось підійшов, то навряд би вчув лагідну відповідь. З кожним кроком Аріна знала, що вона наближається до свого страждання. Але повторювала собі тихо свою фразу, -" Я сильна, я Аріна, я могутня, я зможу!" Так досить дивна фраза, але ця фраза для неї закон життя. Не одноразово вона помагала Аріні вийти зі скрутних ситуацій.
Ось настав той час, усі підійшли до задньої площадки. Друзі заховалися за паркан, а Аріна пішла до Марціна.
- Привіт, це тобі. - Марцін простягнув їй великий букет роз.
Аріна подивилися йому в очі. -  Дякую ,мені приємно. Так давай, кажи, що ти хотів бо зараз урок.
- Арін, давай почнемо наші стосугки заново?
- А як твоя Вікторія. Чи ти про мене згадав після того, як узнав про її витівки?
- Пробач, просто…
- Що просто? Просто мене довго не було і ти вирішив знайти собі другу, бо було скучно, самому у чужому місті?
- Можна і так сказати. - Заховавши очі від погляду Аріни сказав Марцін , вона намагалася дивитися йому тільки в очі , щоб бачити чи говорить він правду.
- Добре, дай мені подумати до вечора.
- Ок, ввечері мені напишеш.
- Пака, зустрінемося в класі.- Відповіла Аріна, обернулася і пішла в направленні паркану. На її чарівному обличчі була леть помітна посмішка.
- Так, вона всміхається, все добре! - вигукнула Злата. Для неї ці моменти були дуже складними. Вона готова була в разі чого застосувати силу, адже уже з десяти років ходить на тайський бокс. Злата вибігла на зустріч Аріні, і чуть не збила її з ніг. - З тобою все добре!? - обдивляючись подругу спитала золотоволоса красуня.
- Не переживай, все прекрасно!
- Що він тобі казав?
- Златочко, неповіриш. Він запропонував зустрічатися.
- Що ти йому відповіла, що подумаю до вечора.
- Але ти йому скажеш НІ? Правда ж?
- Не знаю будемо бачити. Я покищо про уе думати не буду. Давайте нам час у школу через п'ять хвилин урок.
- І запізнюватися в перший день погана прикмета. - Додав Олег.
- Чому? Хто тобі таке сказав?
- Сонечко, в інтернеті прочитав, бо цілий рік потім будеш запізнюватися.
- Забив собі в голову якусь маячню і ходить всі іншим розказує. - Відповіла Злата.
-Добре парочко ,сваритися будете вдома , а тепер пішли. - Сказала Міра.
Друзі щасливі зайшли в школу, здавалося день їм ніхто вже не спортить, але висновки ще рано робити.