Аріна приїхала додому. Вона була втомлена, але пам'ятала про своє побачення.
- Мамочко, можна Марцін сьогодні прийде до мене у гості.
- Звісно доню, адже у вас мало бути побачення, але тобі сьогодні не можна виходити на вулицю.
- Дякую мамочко.
Аріна пішла у кімнату там її чекали вже друзі.
- Так, наскільки я поняла, сьогодні ми всі залишаємося у тебе!?
- Так Мир, бо як ви підете, хто до мене буде прибігати вночі. Але я відлучусь не надовго.
- Не зрозумів, що за секрети!? - з здивуванням запитав Олег.
- Потім все дізнаєтеся, ок?
- Добре. - Хором відповіли друзі.
- Відпочивай, якщо щось буде потрібно, ми будемо у Олега в кімнаті.
- Добре, дякую вам.
Виходячи з кімнати Олег сказав Златі: - Ну ти розумієш, з появою цього Марціна, Аріна від нас багато що скриває. І мені це не любиться.
- Любий, мені тоже це не довподоби, але що ми можемо зробити!?
- Є два варіанти, або вона дізнається, який він насправді, і змінить свою думку, або…
- Що або, який другий варіант?
- Або ми дізнаємося, який він насправді і змінимо свою думку.
- Надіюсь цього не буде. - Відповіла Мира.
Почувся дзвінок у двері. Друзі одразу вибігли з кімнати.
- А що він робить у мене в дома!? - Сердячись запитав Олег.
- Скорше всього ,він прийшов до Аріни. Ти диви, який букет роз, яка коробка цукерок.
- Так, Злат. Точно він прийшов до Аріни, з цим усім, я так надіюсь.
- Не дуже смішно.
- Мені тоже, треба рятувати Аріну.
- Олег,стоп вона цього не хоче. - Схватила Олега , за руку Злата.
- Це побачення організувала вона. І з кожним днем він все більше добиваєся свого.
А Аріна сиділа у своїй кімнаті і чекала його. Того за ким так довго страдала і в решті-решт він обернувсь до неї. Вона не знала з чого почати розмову, як дивитися йому у віччі, адже він її за два дня, два рази зрадив. Вона не знала чи кричати на нього, чи про все забути і почати з нового листка, їхні стосунки. Від думок Аріну відірвав стук у двері і голос за яким вона так сумувала.
- Привіт, це тобі. -  Марцін вручив Аріні букет квітів і коробку цукерок.
- Дякую, не було потрібно. - Сором'язливо, ховаючи очі сказала Аріна.
- Як ти? Все в порядку?
- Так, все прекрасно, врешті- решт ми відновимо наші стосунки.
- Арін. - Марцін, взяв її за руку і вони свли на диван. - Я хочу поговорити про наші стосунки.
Аріна від радості засяяла, але навіть не підозрювала, що через пару хвилин доведеться пожалкувати.
- Кажи.
- Розумієш, від тоді ,як ти була поїхала у подорож минуло багато часу, я чекав тебе, але наші стосунки просто пропали. Пройшла надто велика перерва, після того, як ти поїхала, і я не знаю, чи кохаю тебе. В мене є дівчина, я з нею не хочу закінчувати стосунки, бо з нею мені добре.
Аріна була наче вбита, вона слухала ці слова і розумілс, що це кінець, більше вона не підійде до нього і не пробачить.
- А , понятно. А вчора зранку в тебе, ще не було дівчини, і ти вирішив мною скористатися. Гарний поступок. Іди геть, я не хочу тебе бачити більше в своєму житті. І квіти, з цією коробкою забери. - Аріна, намагалася не переживати, адже знала, що в неї слабе серце. Але їй це не вдалося.
Замкнувшись у кімнаті, почала розкидувати речі і кричати, зомліла.
- Ви чули? То Аріна! Побігли!
Друзі вибігли на другий поверх до Аріни і почули тишину.
- Вибивай двері, Олег не стій! - З розпачем кричала Злата.
Олег вибив двері і побачив Аріну на підлозі.
- Клич тата, їй треба в лікарню.
- Дядя Толя, заводьте машину.
Анатолій вибіг, підігнав машину під будинок.
- Кладіть Аріну, і швидко сідайте.
Через п'ятнадцять хвилин, вони під'їхали до лікарні.
Злата вистрибнула з Авто і одразу побігла всередину. До того часу, як Аріну вибрали з машини, Злата прибігла назад, і з нею були лікарі.
- Кладіть її. - Сказав лікар.
- З нею все буде добре, правда? - З сльозами на очах просюмовила Міра.
- Не переживайте, я про неї подбаю.
З лікарні, до них підбігла медсестра, і сказала - Лікарю, сюда швидко! Зупинка серця!
-Ні, благаю Боже, поможи!
Три години пройшло , як забрали Аріну до реанімації.
- Лікарю, що там?
- Все добре, ми її прооперували, тепер спить. Ви йдіть усі додому відпочивайте, вона лише завтра проснеться від наркозу.
Всі через годину були у Олега вдома.
Ірина Анатоліївна нервно ходила по будинку, намагаючися не думати про погане. Злата задивилася у телефон, не знати що вона там дивилася, Олег обняв Злату і так заснув, Міра просто дивилася в одну точку.
- Добре час спати, нам завтра ранком вставати. Міра і Злата, вам я постелила у Аріниній кімнаті. А Олега, я зараз розбужу, всім солодких снів.
- Добре, Ірина Анатоліївна, ви теж лягайте спати, ви сьогодні дуже сильно напереживалися. Не переживайте, Аріна сильна, ми в неї віримо. Надобраніч. - Злата обняла Олега, поцілувала його у щічку і обняла Ірину Анатоліївну.
- Міра, я маю дещо тобі сказати. - підніміючися у Арінину кімнату сказала Злата.
- Сьогодні я під порогом знайшла ще один пакунок, і там були три рози, і записка " Ми скоро зустрінемося, май своє терпіння"
- Короч ми маємо обслідувати цю справу, щоб наша подруга не влипла в ще більші проблеми.
- Так, ти права. Як добре, що ми є одна в одної. - З сльозами на очах промовила золотоволоса красуня.