"Сарказм - дистанціювання себе та своїх почуттів за пасивною агресією."

                              🩸   🩸   🩸

                           Сцена перша

   Прокинувшись у спокійному і затишному будинку Евансів, Бейтс відчув ніжний подих зимового ранку. Штори були розсунуті, дозволяючи сонячним променям злегка проникнути всередину кімнати. За вікном розгортався привабливий краєвид зимової краси, де білий пухнастий сніг танцював у повітрі, легко опускаючись на землю, щоб утворити своєрідну малюнкову картину.

   Чоловік піднявся з ліжка і відчув приємне під ногами відчуття теплої дерев'яної підлоги. Він побачив свою вірну спутницю - кавоварку, яка чекала на нього зі свіжим ароматним напоєм. Напередодні, вечором, він отримав повідомлення від офіцера Рекки, яке стало сигналом до дії. Тепер, у цей сніжний ранок, він мав прийти до відділку поліції, де чекали на нього.

   Бекхем одягнувся у темні штани, чорний гольф та своє стильне темне пальто, взяв ключі від машини та роздивився відображення свого вигляду в дзеркалі. Його рухи були спокійними і впевненими, бо він знаходився на землі, яку він добре знав. За вікном, сніг продовжував падати, створюючи маленькі хутряні скульптури на деревах та дахах будинків.

   Через деякий час, він прибув до відділку. Зайшовши всередину, його там вже зустрічав офіцер Рекка Колінз.

- Вітаю Бекхеме. - офіцер Рекка підійшов до нього. - Чудово, що ти прийшов. - вони потиснули один одному руки.

- Ну, як я міг відмовити офіцеру поліції. - відповів Бейтс з легкою посмішкою.

- У тебе просто немає вибору. - сказав Рекка та теж посміхнувся.

- Так і є. - видихнув він. - Так, чому ти мене покликав? - запитав чоловік з цікавістю, зберігаючи спокійний і впевнений вигляд.

- Скоро буде допит Яна Портера, я хочу, щоб ти був присутній. - сказав Колінз намагаючись підтримати прямий контакт зі своїм колегою.

- Яка честь. - відповів мисливець з легким натяком на іронію.

- Тут аналіз обшуку будинку сім'ї Портерів. - не звертаючи увагу на його тон голосу, офіцер всунув йому в руки жовту папку.

- Що дізналися? - його брови трохи звузилися, а вираз обличчя став більш серйозним.

- Було знайдено 9-мм пістолет "Глок"¹. - почав Рекка, злегка зітхнувши.-  На ньому не було відбитків, на злочинцю були рукавички. Одна з рукавичок була виявлена на вулиці, саме на бордюрі поряд з проїжджою частиною. - закінчив він пояснювати, промовляючи слова з деяким здивуванням.

   Бейтс замислився на мить, його вираз обличчя став серйозним і зосередженим. Він відчув, як його мислення працює на повну потужність, намагаючись з'ясувати складну головоломку. Злочинцькі наміри, що ховалися за безвідбитковим пістолетом і рукавичками.

- Є ще свідки окрім самого Яна? - запитав він, нахиливши голову набік.

- Ніхто не бачив, як зловмисник пробрався всередину будинку. - офіцер розчаровано похитав головою. - Також ніхто не бачив, як він покидав будинок.

- Як цікаво... - Бекхем погладив підборіддя роздумливим жестом.

- І не кажи... - погодився Колінз, зведені брови свідчили про його задумливість. - Але якщо не брати до уваги слова Яна про те, що Джон Еванс вбивця. То, без певних деталей все виглядає, як крадіжка із зломом.

   У їхніх очах танцювали тіні сумніву та напруги. Вони обидва відчували, що справа складніша, ніж здавалося на перший погляд. Їхні думки віддалялися у простір можливих сценаріїв, сповнених загадок і можливих підозрюваних. 

- Якщо на це все дивитися так... - Бейтс задумливо нахилив голову. - Тоді для грабіжника сім'я повернулася додому з вечері зненацька.

- Як правило, у таких злочинах працює група злочинців, і один знаходиться напоготові, та повідомляє зазделегідь, що сім'я повертається додому. Друга людина, що знаходиться у будинку, намагається швидко залишити місце злочину. Навіть якщо людина працює одна, при пограбуванні вона вкрай рідко застосовує зброю. А тим більше вбиває кількох людей.

- Але все ж таки таке трапляється, найчастіше в паніці. Можливо, злодій порахував, що іншого виходу немає.

- Саме головне, що знищує цю версію, це те, що будинок не був зламаний.

- Це дивно.

   Офіцер Рекка зауважив, що у спальні Тріши ящики комода і шафи були відчинені, всі на однаковій відстані, дуже акуратно. Зазвичай грабіжник дістає ящики повністю, кидаючи їх на підлогу, так набагато зручніше та швидше можна подивитися, чи є там якісь дорогі речі. Жоден з цінних предметів всередині будинку не було переміщено. Електроніка та прикраси залишилися точно на своїх місцях.

   Найголовніше, що викликало підозри: знаряддя вбивства - це пістолет сім'ї Портер. Сейф для зброї був зламаний. Він знаходився в ізольованій частині будинку у кімнаті Барта - старшого сина. Про нього треба було знати, ніяк інакше.

- Тому я впевнений, що крадіжка була з імітована. - закінчив Рекка, він був впевнений, що його логічне мислення та розгляд ситуації з різних кутів приведуть його до правильного висновку.

- Ти тільки що, відкинув можливість виправдати Джона.

- Ха-ха-ха! - Колінз засміявся, холодний відтінок появився на його обличчі. - Це не я його адвокат, тому і не мені виправдовувати його. -  він наголошував, що його роль полягає в пошуку істини, а не в підтримці певної сторони.

- І справді... Тоді чому ти мені допомагаєш? - Бейтс нахилив голову, пильно спостерігаючи за ним.

- Я не допомагаю, я борюсь за справедливість. - офіцер заговорив з впевненістю в голосі.

- Ти не віриш, що Джон Еванс застрелив їх? - мисливець нахилився ближче до чоловіка, його очі палаючи вогнем напруження.

- Не вірю. Тому зараз ми шукаємо всі можливі варіанти того, що могло відбутися. - впевнено відповів йому Колінз.

- Твоя промова пробирає на сльози, я зараз заплачу, іди сюди, обніму тебе. - він розрив руки для обіймів, Бекхем відчував, як його серце стискається від емоцій.

- Тут камери, тому не змушуй мене лаятися.

- Добре добре, близькості ти не любиш, я зрозумів. - Бейтс засміявся, спробуючи зламати напругу.

   Рекка легко посміхнувся й похитав головою, підтверджуючи слова Бейтса. Обличчя обох чоловіків виражало складну мішанину емоцій - від рішучості та напруження до співчуття та легкого гумору. 

- Давай краще згадаємо те маленьке затишне містечко, де мешкала сім'я Портер.

   Здавалося, що тут не може бути заздрості, адже всі жителі перебувають приблизно на одному досить високому рівні життя. У таких місцях із сусідами діляться багатьом. Усі сусіди вхожі у будинок, свято однієї сім'ї - це часто свято для мешканців поряд. Якщо причина не в грошах, і крадіжка несправжня, то, ймовірно, це помста, і можливо, хтось із місцевих це зробив. Можливо, Барт комусь сказав та навіть показав, що він має пістолет, що він зберігається в його кімнаті і знаходиться в його розташуванні. Необхідно було ближче познайомитись із родиною Портер та їх оточенням.

- Це все можна приписати і до Джона, враховуючи те, що Ян запевняє, що він був у сексуальних стосунках з його матір'ю, і був у їхньому домі. - добавив мисливець.

- Так, тому і цю теорію ми відкидаємо... - погодився офіцер. - Залишається тільки почути щось нове від Яна.

- До речі, а коли він прибуде до відділку? - поцікавився Бейтс.

- Та вже має десь бути. - відповів Рекка дивлячись на свій наручний годинник. - А то він став дуже зайнятий, весь час разом із журналістами.

- Невже це такий хід, щоб його впізнавали та співчували? - Бекхем замислився, його брови стислися в питальному жесті. Він не міг зрозуміти, як можливо, що хтось використовує такі тактики, щоб викликати симпатію громадськості.

- Ми то це розуміємо, а прості люди по той бік екрану телевізора вірять всьому, що по ньому  показують. - Колінз відкинув плечима, його голос прозвучав трохи занепокоєно. Він розумів, що багато людей схильні довіряти тому, що бачать на екрані, без підозри на можливу маніпуляцію².

- Це він сам придумав, чи хтось підказав? - в його очах відбивалася цікавість та підозра. Він хотів дізнатися, як цей хід виник і хто міг бути його ініціатором.

- Ти здивуєшся, але це порада від Флореса. - Рекка усміхнувся. Бейтс був неабияк здивований тим, що цей хід може мати походження з непередбачуваного джерела.

- Від Хаула? Серйозно? - здивовано перепитав мисливець.

- Так. Він і сам в цьому приймає участь. - підтвердив офіцер.

- Ого, цікаво для чого це йому... - задумливо промовив чоловік.

- Зможеш спитати це у нього особисто. - відповів йому Рекка.

- Він прибуде разом з Яном? - Бейтс поклав руку на стіл і спершись на неї,  промовив з певною цікавістю.

- Ага. Вони тепер повсюди ходять удвох. - Колінз підтвердив, його голос був спокійним, але вираз обличчя показував легке занепокоєння. Він був обізнаний з діями Хаула та Яна і розумів, що це може мати вплив на розслідування.

- Навіть так...

   Вони почав уявляти, які можуть бути мотиви Флореса для надання поради Яну, і це розширювало їхні розуміння справи.

   Чоловіки переглянулися, та тимчасово замислився, спробуючи об'єднати всі деталі. Їх очі блукали в роздумах, а обличчя віддавало натяк на те, що вони вагаються між різними теоріями і можливими зв'язками. Обоє героїв відчували, що вони все ближче до розкриття правди, і це пробуджувало їхню цікавість та внутрішній рух до цілі.

- Офіцер Рекка. - до них підійшов черговий поліціянт. - Прибув Ян Портер та Хаул Флорес.

- Добре. Проведіть їх у кімнату допиту, ми скоро прийдемо. - наказав йому офіцер.

- Гаразд. - поліціянт розвернувся та повернувся до свого місця. 

- Візьми папку, прочитаєш собі вдома. - запропонував мисливцю Рекка.

- Дякую, я прочитаю. - погодився той та поклав папку у свій портфель.

   Чоловіки разом пройшли до кімнати допиту, двері якої тихо зачинилися за їхніми спинами. Швидкий погляд по кімнаті розкривав стильний, але суворий інтер'єр. Столи, обладнані для допиту, займали центральну частину простору. Блискуча металева поверхня столів відбивала холодне світло ламп, створюючи тенета на лицях присутніх.

   На одному зі стільців сидів Ян Портер, високий і міцний хлопець, з виразними рисами обличчя. На сусідньому стільці сидів Хаул Флорес, чоловік з темним волоссям та глибокими, загадковими очима. Він мав вигляд, що завжди знає більше, ніж розкриває, і випромінював певну харизму та владу. Його руки спокійно спиралися на стіл, віддаючи силу і впевненість.

   Сприйняття кімнати наповнювало атмосферу напруги та таємничості. Запах паперу та дезінфекційних засобів ледь відчувався у повітрі. Напередодні їх зустрічей можна було відчувати емоційне напруження. Кожен чоловік мав свої мотиви і цілі, але вони знали, що тільки шляхом спільної роботи і обміну інформацією вони зможуть розгадати загадку, що перед ними стоїть. 

                             🩸   🩸   🩸

                           Сцена друга

   За вікном поліцейського відділку сніг почав набирати силу, накладаючи свій білий покрив на місто. Вітер, відчувши сніжну битву, проникав до кімнати допиту та бурхливо бився об вікна, створюючи тривожні звуки, які підсилювали загострену атмосферу.

   Усередині кімнати панувала таємничість, що згущувалася разом зі снігом. Перегороджений світом за високими стінами, тут панувала напружена атмосфера, яка мовчки заповнила кожен куточок приміщення. Погляди Бейтса, Рекки та Хаула перетиналися, видаючи розмаїття емоції: пильність, підозру, визнання можливих загроз. Усі вони зосереджені, готові знайти відповіді, розкрити правду та прорватися крізь вихор сумнівів.

- Доброго дня, Яне. - першим заговорив офіцер Рекка. - Сьогодні ми хотіли б поспілкуватися з вами та дізнатися деякі деталі про ваше життя. - чоловік сів перед хлопцем на стілець. - Згодні?

- Звичайно, я готовий відповісти на ваші запитання. - відповів Ян.

- Добре. - Колінз дістав свій записник та ручку, й готовий був записувати всі його відповіді. - Почнемо з вашої сім'ї. Розкажіть, будь ласка, про ваші стосунки з мамою та братом.

- Моя мати завжди була люблячою та підтримуючою. Ми мали дуже близькі стосунки і регулярно спілкувалися. Щодо мого брата, ми теж мали добрі стосунки, але він був досить зайнятий своїми справами, тому наші зустрічі не були такі часті.

- Дякую за відповідь. А де ви навчаєтесь? Чим ви займаєтеся у своєму житті?

- Зараз я навчаюся у випускному класі школи. Крім навчання, я також працюю над деякими особистими проектами в сфері програмування. Мені подобається вивчати нові технології та розвивати свої навички.

    Портер спокійно відповідав на всі запитання, зберігаючи вираз безсторонності і контрольованої емоційності. Його голос звучав рівно і розсудливо, а його рухи були стриманими, не виявляючи нервозності чи ознак схвильованості.
 
   Тим часом Бейтс Бекхем та Хаул Флорес мовчки знаходились поруч, спостерігаючи за процесом допиту. Вони виважено аналізували кожну відповідь Яна, уважно спостерігаючи за його мімікою, жестами та мовою тіла. В їхніх очах відбивалася загадковість та пильність, вони були готові сприймати найменші деталі та відхилення, намагаючись проникнути глибше в сутність ситуації.

   Під час допиту змішані емоції заповнювали повітря. Було відчути напругу, але також і розуміння, що цей процес є необхідним кроком для розкриття правди. Мисливець та прокурор пронизливо спостерігали, усвідомлюючи важливість кожного слова та реакції Яна, які могли виявити ключові докази або суперечності.

- Мені потрібно знати головне. - Рекка вмить став дуже серйозним. - Що ти пам'ятаєш про той вечір, коли застрелили твого брата і мати?

- Я уже все розказав журналістам, і чесно кажучи, не хочу знову все згадувати. - засмучено відповів Ян. - Це болючі спогади, які я намагаюся забути.

- Розумію, що це дуже важко для тебе, але ми намагаємося розібратися у справі та знайти правду. Твої свідчення можуть допомогти нам з'ясувати, що саме сталося того вечора.
 
- Але...

- Офіцере Рекко. - раптово перервав його Хаул. - Якщо жертва не хоче відповідати, то не змушуйте його. Я не дозволю вам тиснути на цього хлопця.

- Я не... - Колінз зупинився на слові та глянув на сумного Яна. - Ц, гаразд тоді. - погодився він із Флоресом.

   Раптом, злегка скрипнувши, двері до кімнати допиту різко відчинилися, витворяючи легкий настирливий звук. У проході з'явився черговий поліціянт. Його наявність перервала напружену атмосферу кімнати, розбудивши усіх присутніх зі стану пильності. Він став фокусом уваги, здатним змінити перебіг подій.

- Офіцер Рекка, це неймовірно. - схвильовано звернувся він до чоловіка.

- Що таке?

- Знову сталося пограбування у Sugar Land. - всі присутні здивовано розплющили свої очі. - Але на щастя, цього разу ніхто не постраждав.

- Що? - перепитав Колінз. - Як це сталося? Ми ж недавно були там і зосереджували увагу на цьому районі.

- Я не знаю, офіцере, але це дійсно вражаюче. - відповів той. - Злодій встигнув знову вдертися до Sugar Land, не зважаючи на нашу присутність там.

- Це дивовижно, що він був настільки сміливим. У такий короткий термін, коли вся поліція стоїть на вухах, і ще раз саме в цьому ж місці. Нам потрібно негайно вжити заходів, щоб зупинити цього злочинця.

- Так, офіцере Рекко, ми вже розпочали слідство і збираємо всю можливу інформацію. Можливо, є якісь свідчення або камери спостереження, що допоможуть нам виявити винного.

- Добре, давайте негайно відправимо додаткових поліціянтів на місце злочину і почнемо розслідування. Це не може продовжуватися.

   Черговий поліціянт вийшов з кімнати. Всі присутні переглянулися між собою. У голові Бейтса прояснилося... Якщо той злочин й цю стрілянину поєднають, то Джона зможуть відпустити! 

- Що за відчайдушна поведінка, мабуть справді новачка. - легковажно промовив Хаул.

- Ймовірно, це все ж таки крадіжка, але скоєна недосвідченим злодієм. - припустив Рекка.

- Що?... - Флорес міцно стиснув зуби. Мисливець подивився на нього нерозуміючи, що з прокурором відбувається.

- Ми перевіримо чи має він відношення до стрілянини у Портерів. - добавив офіцер.

- Якщо підтвердиться, то Джона випустять? - запитав Бекхем.

- Все можливо, але я не даю марних надій. Я тобі подзвоню.

- Гаразд. 

   Після закінчення допиту, Бейтс, Рекка, Хаул та Ян вийшли з кімнати, відступаючи від напруженої атмосфери. Кожен з них мав на обличчі вираз задумливості та серйозності, враження від важливих відкриттів і взаємодії.

   Ян і Хаул рушили у своєму автомобілі, розчищаючи сніг з лобового скла. Їх машину ніжно обгортали сніжинки, що танцювали у повітрі. Вони спільно вирушили по невідомій дорозі , кудись, де відкривалися їхні власні таємниці та переживання. 

   Бейтс, попрощавшись з Реккою, відчував легкий шорсткий подих зимового повітря, коли сів у свою автівку. Його машина, затерта часом, набула зовнішнього вигляду, який відображав його стиль та індивідуальність. Повільно виїжджаючи з двору поліцейського відділку, він керував уважно, уникаючи слизької дороги та забезпечуючи свою безпеку.

   Над містом панував зимовий спокій, але сніг почав підсилюватися, перетворюючись на сніжну завісу, що розбивалася об вікна автомобіля мисливця. Білі пухнасті кристалики плавно опускалися на землю, ховаючи сліди та перетворюючи пейзаж на казковий ландшафт.

   По мірі того, як Бекхем наближався до будинку Евансів, спокійне покриття білого снігу змінювалося на загадковість та неспокій. Сховані за вікнами будинків, зимові пейзажі створювали враження, наче усі таємниці та історії цього місця проникають через прозору стіну часу.

   Холодний повітряний потік ніжно грав у волоссі чоловіка, переносячи запах снігу та морозного повітря. Він уважно слухав тишу, яка переривалася лише звуками вітру та шурхітом своїх кроків по засніженому тротуару.

                             🩸   🩸   🩸 

                           Сцена третя

   Коли мисливець ступив усередину будинку, його одразу зустріла Донна. Її погляд був напруженим, а збудження яскраво відбивалося на її обличчі. Часом холодний вітер проникає в спокійну затишність, і так само неврівноваженість дівчини вибухала серед цього привітного будинку.

- Доброго ранку? - сказав чоловік перше, що прийшло йому на думку.

- Ти нормальний? - злісно відповіла вона. - Який ранок, вже давно обід!

- О, а я якраз голодний, з самого ранку нічого не їв. - намагався спокійно промовити він, але легке тремтіння відбивалося у його голосі.

- Де ти був? - запитала Донна. - Ми прокинулись, а тебе вже не було.

- Я був у відділку поліції.

- А нас попередити ти не хотів? Ти знаєш як я хвилювалася за тебе?!

- Схоже, що сильно. - Бейтс важко видихнув, й поглянув на неї. - Можеш заспокоїтись, нічого поганого не сталося. - запевнив він.

- Для чого ти був там? - вже спокійно запитала дівчина.

- Був допит Яна Портера. - відповів чоловік, проходячи до кухні. За столом вже сиділа Лізі.

- Вітаю, Бейтсе. - сказала жінка.

- Вітаю, що у нас на обід?

- Зелений суп та спагетті з м'ясом. - відповіла вона.

- Звучить смачно.

- Звісно смачно, це ж я готувала! - вигукнула Мур.

- Молодець, дівчинко. - посміхаючись промовив Бекхем.

   Бейтс спокійно підійшов до просторої кухонної плити. Він узяв тарілку та обережно налив в неї ароматний зелений суп, що кришталево виблискував в світлі кухонних ламп. Порція спагетті з м'ясом вже чекала на нього на окремій тарілці.

   Він повільно сів за стіл, готовий насолоджуватись своїм смачним обідом, а його обличчя осяяло посмішкою спокою та задоволення.

- Тепер ти, нарешті, готовий розказати нам, що відбувалося на допиті? - нетерпляче запитала Донна.

-  Насправді, нічого важливо я від хлопця не почув. - відповів він та поклав у рот ложку супу. - Але потім, один поліціянт повідомив дещо цікаве.

- Що саме? - заговорила Лізі.

- Що у Sugar Land сталося пограбування, але на цей раз, нікого не застрелили.

- Пограбування? І як це стосується нашої справи? - незрозуміло спитала жінка.

- Бо, якщо не брати до уваги слова Яна про те, що він бачив Джона і, що він впевнений, що це він застрелив його сім'ю. То вся ця справа, виглядає як невдале крадіжка. - пояснив мисливець.

- І, що це означає? - у голосі Лізі відчувалася схвильованість.

- А це означає, що Джона можуть виправдати.

- Боже мій... - вона полегшено видихнула. - Невже це правда?

- Я би не поспішав би так радіти.

- Чому?

- Бо це може не підтвердиться. - промовив він та глянув на двох жінок.

   У кухні панувала важка атмосфера, лише звуки столових приборів, що легко стукали об посуд, переривали тишу. Бейтс, Донна та Лізі мовчки сиділи за столом, кожен захоплений своїми думками. 

   Дівчина збуджено споглядала на жінку, яка зосереджено їла свій обід. Вираз її обличчя викликав невпевненість, ненависть і одночасно страх. Вона намагалася знайти відповіді на запитання, які її неймовірно турбували.

   Звідусіль чути було лише тихий шурхіт тарілок і ложок, як враз Мур перевела свій погляд на Бекхема. Він сидів напроти, спокійно обідаючи, ніби не помічаючи пильного зору Донни. Але на його обличчі була ледь помітна самовпевнена посмішка. Внутрішній спокій Бейтса не піддавався хвилюванням, а його впевнений вигляд створював враження, що він контролює кожну ситуацію.

- Було дуже смачно. - сказав чоловік відкладаючи виделку. - Дякую за обід. - він підвівся з-за столу та пішов у вітальню.

   За ним встала і Донна, Лізі ж, закінчивши їсти, від'їхала від столу на інвалідній колясці та теж приєдналась до них.

- Що ти зараз будеш робити? - запитала у нього Еванс.

- Чекаю на дзвінок від офіцера Рекки. - відповів Бейтс. - Він має мені повідомити інформацію, щодо нового пограбування. - все пояснивши, він взяв пульт та увімкнув телевізор.

- Зрозуміло... - Мур видихнула сідаючи поруч із ним.

- Можна мені зустрітися із Джоном? - у голосі Лізі був відчутний відчай й надія.

- Нажаль, не можна.

- Чому?...

- Ти побачиш його вже завтра на суді. - спокійно пояснив мисливець.

- Гаразд. - після її слів, всі замовчали.

   Увімкнутий телевізор гостро програвав інтерв'ю з Яном Портером, його голос пронизував повітря, розповідаючи про його болісні почуття та тривогу. Зображення на екрані показувало молодого хлопця, змученого і переживаючого складний емоційний стан.

   Ян з глибокими занепокоєними очима говорив про свої втрати, про те, як було йому важко прийняти смерть матері та брата. Кожне слово переповнювалось болем, а його голос ламався від неприкритої сльози та скорботи. Він висловлював свою тугу і бажання помститися Джону Евансу, який, на Янову думку, був відповідальний за цю трагедію...

- Не можу його слухати. - Бейтс різко вимкнув екран телевізора та відкинувся на спинку дивану.

- Але чому він такий впевнений, що це Джон застрелив його сім'ю? - поцікавилася Донна.

- Він запевняє, що впізнав його, коли вирвав маску з обличчя злочинця. - відповів Бекхем.

- Серйозно? - здивувалась Лізі. - Невже цей хлопець настільки спритний, що зміг це зробити?

- Він займається спортом, тому все можливо. - чоловік лише стиснув плечима.

    Телефон мисливця різко зірвався на дзвінок, перериваючи їхню розмову. Він оперативно витягнув апарат з кишені свого піджака та підніс його до вуха.

- Слухаю. - промовив Бейтс уважно прислухаючись до голосу з іншого кінця лінії.

- "Бейтсе? У мене є новини." - прозвучало в телефонній трубці, викликаючи у нього цікавість.

- А, це ти Рекко, розказуй. - відповів він, його голос звучав з ноткою очікування.

- "Це щодо другого пограбування." - сказав Рекка, і його голос здавався напруженим.

- Ви його знайшли? Це все-таки він? - серце чоловіка стукало все швидше.

- "Ми знайшли його застреленим у гаражі одного з будинків." - очі Бекхема збільшилися від шоку, а його голос затремтів, коли він промовив наступне слово.

- Самогубство?

- "Ні, вбивство." - відповів офіцер затримуючи подих.

- Ви його інденфікували? - запитав мисливець.

- "Так, це був 20-річний Джером Літем Браун. Він уже мав проблеми із законом та відсидів термін за торгівлю забороненими речовинами." - Рекка вимовив ці слова з тією мірою серйозності, яка відображала важливість цієї інформації.

- Він має відношення до стрілянини Портерів?

- "Ні, ми все перевірили. Він тоді перебував у відділку поліції через хуліганство."

- Тоді це справді просто збіг... - промовила Бейтс зі здивуванням в голосі. Він відчував спад настрою після отримання такої інформації, але спробував зібратися і зосередитися на наступних кроках.

- "Ага."

- Дякую, що повідомив.

- "До зв'язку!"

- Бувай. - Бекхем заховав телефон назад у кишеню штанів.

- Що там? Це дзвонив той офіцер? - схвильовано запитала Лізі.

- Так...

- Ну і? Що він сказав?

- Що ці справи не мають один до одного ніякого відношення. - відповів мисливець встаючи з дивану.

- Тоді... Завтра все вирішиться... - тихо сказала вона.

- Все завтра. - погодився він.

   Бейтс крокував по коридору до своєї кімнати, відчуваючи на собі тягар відповідальності, яка лежала на його плечах. Він потребував часу для самотнього роздуму, щоб зібратися з думками і знайти найкращий спосіб захистити свого друга.

   Коли він ввійшов у свою кімнату, відчуття напруження відійшли на задній план, атмосфера в ній була сповнена тихої та спокійної енергії. Чоловік закрив двері за собою і кинувся на крісло, розслабившись і замислившись.

   В його розумі промайнули образи минулого - довгі дружні вечори з Джоном, спільні мисливські пригоди та незламна відданість один одному. Він вірив у невинність свого друга і був готовий зробити все можливе, щоб захистити Джона від несправедливого обвинувачення.

   Але йому не вистачало декількох частинок, щоб скласти фінальну картину цієї заплутаної справи.

                             🩸   🩸   🩸

                        Сцена четверта

  11 грудня близько дванадцятої години ночі у будинку сім'ї Евансів пролунав дзвінок.

- "Привіт" - на тому кінці проводу пролунав голос офіцера Рекки. - "Тут на тебе дехто чекає, він хоче поговорити з тобою."

- Добре, я зараз приїду. - відповів сонним голосом Бейтс, та почав одягатися на вулицю.

   Затримуючи подих, він відчинив двері своєї машини і сів за кермо. Запалюючи двигун, він відчув, як тепло поступово розповсюджується по салону автомобіля. Щоночі здається було все морознішим та темнішим, і ця ніч не була винятком.

   Вулиці міста обгортала таємнича атмосфера. Стовпчики ламп розсіювали бліде світло, яке намагалося пробитися крізь завісу хмар та сніжних покривів. Легкий вітерець повільно заносив сніжинки, створюючи маленькі ворожі вихори на асфальті.

   Бекхем перевірив зеркала заднього виду, переконавшись, що ніхто не спостерігає за ним. Швидко оглянувся на засніжені будинки, які мовчки стояли біля дороги. Світло вікон було рідкісним, а ті, хто вже заснув, нічого не підозрювали.

   Машина чоловіка повільно рушила вперед, прокладаючи шлях крізь маловідомі вулички. Він зберігав концентрацію, пристрасно проникаючи в атмосферу цієї темної ночі. Дорога покрита снігом була холодною і безжальною, але Бейтс не дозволяв собі відчувати охолодження. Він знаходився на місці події, готовий розплутати клубок таємниць, що перепліталися в цьому місті.

   Повільно, але впевнено, мисливець наближався до відділку поліції. Його мислі були захоплені загадкою, яку вони мусили розкрити.

   Бейтс прийшов на темну стоянку за поліцейською дільницею. Там на нього чекав офіцер Рекка та ще один незнайомий для нього хлопець.

- Доброї ночі. - промовив він підходячи до чоловіків. - Ну ви і час обрали, коли ще сильніше холодніше.

   Рекка поглянув на Бейтса з легкою іронією, відчуваючи непокору перед суворими зимовими умовами.

- Не жалійся Бейтсе, ти як мала дитина. - він відповів з певною насмішкою в голосі.

- Ай... - відмахнувся той. - А ти хто? - звернувся мисливець до незнайомця.

- Я Адам Хіпп, старий друг Яна. - відповів він з прихованою радістю в голосі.

- Яна? - Бейтс відчув, як відкрилося нове поле можливостей.

- Він каже, що володіє інформацію, яка має вирішальне значення для розслідування нашої справи. - добавив офіцер.

- Що справді? - роздратовано запитав Бекхем, схоже, що він не вірив у це.

- Так. - впевнено промовив хлопець.

- О це ти загнув. - трохи насмішливо проговорив мисливець.

- Ви здивуєтеся від того, що я вам розповім. - Адам нахабно глянув на нього.

- Ти міг би нам все повідати свою історію, в більш комфортному місці... - сказав він оглянувшись навколо.

- Ти хочеш у готель Бейтсе? - Рекка саркастично закотив свої очі. - А усамітнитися зі мною ти не хочеш? - він іронічно підняв брову.

- Не хочу... Але могли б зустрітись не на вулиці. - Бейтс відповів з легким відчуттям обурення.

- Ти як маленький хлопчик, будь чоловіком. - Колінз серйозно промовив, акцентувавши на останньому слові.

- Що це за дискримінація маленьких хлопчиків? - Бекхем відповів з гумористичним настроєм, його голос мав легкий насмішливий тон. - Ти його ображаєш. - він вказав на рукою на Адама.

- Я не маленький хлопчик, мені 19 років. - Хіпп вставив свої слова з виразом легкої образи.

- А мені 47, а тобі скільки? - запитав мисливець дивлячись на офіцера.

- Мені 50. - задоволено відповів той.

- Бачиш, проти нас, ти ще хлопчик. - Рекка посміхнувся, а Бейтс припустився до легкого сміху.

- Цей "хлопчик" знає більше, ніж ви "дорослі чоловіки". - Хіпп теж усміхався поки на обличчях обох чоловіків появлялось роздратування.

- Ти диви які підлітки пішли. - промовив офіцер з невеликим обуренням.

- Так, давай вже, розказуй, що знаєш і ми підемо. - мисливець зі стисненими губами звернувся до Адама, виражаючи свою нетерплячість. 

- Це Ян застрелив усю родину. - хлопець висунув цю шокуючу заяву, а обличчя Бейтса та Рекки на мить замерли в жаху.

- Що що? - промовив Колінз насупившись.

- Нас потрібні докази, на слово не повіримо. - впевнено сказав Бекхем.

- Добре, слухайте...

   Адам розповів чоловікам, що Ян звернувся до нього декількома роками раніше з подібним планом вбивства його сім'ї. По ньому було ясно, що Хіпп повинен стріляти в коридорі у членів сім'ї, що заходять до будинку, по черзі, вбиваючи кожного. Вечеря - це капкан, до якої мали потрапити всі члени сім'ї. За словами Адама Хіппа, у план навіть входив постріл у самого Яна, щоб обдурити поліцію. Ян хотів, щоб Адам вистрілив йому в плече. Він має виглядати жертвою, а не підозрюваним. Все це мало бути схожим на невдале перерване пограбування.

- Він пропонував тобі щось за це? - поцікавився Рекка.

- Так, він обіцяв мені великі гроші. - відповів Адам. - Ян планував отримати понад мільйон гринців як страховку після смерті рідних.

- Ти знаєш багато деталей, що я не можу повірити, що ти сам не маєш до цього відношення. - офіцер дуже пильно на нього подивився спостерігаючи за його реакцією.

- Де ти був того вечора? - запитав Бейтс.

- Я був на роботі, яка знаходиться за 400 кілометрів звідси. - на диво спокійно промовив хлопець. - Можете перевірити.

- Ми перевіримо, не хвилюйся. - із посмішкою відповів йому мисливець.

- Чому ти вирішив нам розповісти? - у голосі Рекки відчувався сумнів щодо слів Хіппа. - Ти підставляєш свого друга.

- Це помста. - в очах Адама загорівся не добрий вогонь.

- Помста? Що він тобі зробив? - здивувався Бекхем.

- А це вас не стосується. - схоже, що це був кінець їхньої розмови.

- Зрозуміло. - видихнув офіцер. - Ну, дякую за інформацію.

- Якщо що, дзвоніть.

- Гаразд.

   Адам пішов. Він знав, що ця інформація потребувала своєї ваги і серйозного розгляду. Бейтс і Рекка лишилися на місці, щоб обговорити те, що вони тільки що почули.

- Ти йому віриш? - заговорив до нього Бекхем.

- Не знаю, я не впевнений. - відповів Колінз. - Треба буде знайти більше інформації про самого Яна.

- Зв'яжись зі мною, якщо щось знайдеш, добре?

- Домовились.

- Др зустрічі.

- Ага, бувай. - вони розійшлися по домівках.

   Їхні серця билися з тривогою, бо вони розуміли, що кожне питання, яке вони задають, приносить лише більше невизначеності.

   Кожен крок в цій ночі був пов'язаний невпевненістю. Чим більше вони підходили до вирішення загадок, тим більше запитань виникало. Відповіді здалися далекими, недосяжними як відбитки на небі.

   Темрява ночі відображала їхні настрої. Вони відчували себе загубленими серед безкрайності питань, які відбивалися в їхніх душах. Ця ніч стала свідком нерозподіленої надії і невизначеності, яка ще більше посилювала їхню впевненість у тому, що вони мають знайти відповіді.

                             🩸   🩸   🩸

Пістолет "Глок"¹ - це марка напівавтоматичних пістолетів із полімерною рамою, коротким механізмом віддачі та замкнутим казенником, розроблених та вироблених австрійським виробником Glock Ges.m.b.H.

Маніпуляція² - різновид соціального впливу, який використовується для прихованого впровадження в психіку жертви цілей, бажань, намірів, відносин або установок маніпулятора, які не збігаються з актуально-існуючими потребами жертви. Це приховане управління людьми та їх поведінкою.