"Детектив бачить смерть в самих різних формах, п'ять днів на тиждень"

                            🩸   🩸   🩸

                          Сцена перша

- Пуаро, Ванс, Спенсер, а тепер ще й Марпл... Холоднокровний злочинець, який позбавив життя вже чотирьох людей, і ховається під ім'ям "Троянський кінь" - це ти, Агато.

   Тільки що випавший із уст Бейтса промовистий і невідомий раніше секрет, здавалося, ледь не збив із ніг всіх, хто знаходився в котеджі. Повітря стало напруженим і затхлим,  мов усі присутні забули навіть про дихання. Відчувалося, що момент став тихим і довгим, як коли перед грозою. У кімнаті було чутно лише пульсуюче биття сердець, які, схоже, готові були вискочити з грудей на поверхню.

- Що, правда?! - шоковано вигукнув Ватсон. - Це Агата?

- Як ти можеш?... - схвильовано сказала дівчина, ледве стримуючи свої сльози. - Стверджуєш, що це я їх вбила? Та ще й Ванса, з яким так хотіла побачитися?

- Саме так. - спокійно відповів він. - Але чи була ти справжньою "Агатою"?

   Бейтс стояв перед нею і дивився на підозрювану, мов він очікував на її реакцію. Його очі були захоплені і суворі, чоловік ні на хвилинку не знижував пильності.

- Що означає, справжньою Агатою? - запитала у нього Донна.

- Та "Агата", що була членом інтернет - клубу, і "Агата", яка вчинила тут вбивства - це дві абсолютно різні людини. - впевнено відповів їй мисливець.

- Нісенітниця якась! - сказав Сід.

- Значить, та Агата, що сидить тут... - Ватсон глянув на дівчину.

- ...це, швидше за все, друга Агата, яка впровадилася у ваші лави, щоб помститися членам клубу. - добавив Бекхем.

- Не варто так жартувати! - сказала Агата. - Ти маєш хоч якісь докази, щоб так говорити?

- У мене є докази. - Бейтс дістав із сумки, яка стояла під столом, ноутбук Марпл, та включив його. - Це ваші діалоги. А конкретно - за 14 червня минулого року.

- Ну, і що з ними не так?

- Ти не пам'ятаєш, що ви обговорювали того разу?

- Звичайно ж ні. Все-таки, вже понад півроку минуло. 

- Ні, ти не забула. Ти взагалі їх уперше зараз бачиш. Бо та "Агата" - це ще не ти. У тих старих діалогах постійно брав участь інший член клубу - справжня "Агата".

- Я ще раз тебе питаю: де твої докази?

- Ти ще пам'ятаєш, як тоді, у нашій присутності, писала лівою рукою?

- Звичайно! Я ж таки шульга. Хіба це страшно?

- Саме так. Тому що, якщо мої міркування вірні, справжня "Агата" не була шульгою.

- Що? З чого ти це взяв? - Агата помітно спітніла.

- А ти подивився на їхню бесіду...

  "Ванс: У цьому оповіданні наявність сліду від щеплення на правій руці мала вирішальне значення для слідства. На мою думку, це якось пов'язано з домінуючою рукою злочинця?    
   Сід: У мене те саме! На лівій руці.
   Агата: О, і в мене на лівій!"

- Те, що вона сказала - чи є це нормальною загальноприйнятою практикою?... Це я до того, що щеплення на лівій руці говорить про те, що Агата, швидше за все, правша. - пояснив Бейтс.

- І це твій доказ?... - зухвало сказала Агата. - Чи можна вже починати сміятися? Щеплення роблять як вийде: не лише на лівій, а й на правій руці! Крім того, хіба ти вже забув, що коли був атакований Сід, я була поряд з усіма вами? Ти ж сам бачив?

- Людину, яку бачив Сід - це, швидше за все, не "Троянський кінь ". - відповів мисливець.

- Що?! - шоковано вигукнув Сід. - А хто ж тоді?

- Це досить легко вирахувати. Тоді я з Донною, а також Марпл і Агатою одразу побігли до котеджу Сіда. А потім було знайдено тіло Спенсера і вбивство Марпл. Якщо діяти шляхом виключення, то залишиться... - Бекхем глянув на чоловіка який сидів біля каміна. - Тільки Ватсон.

- Ватсон! Так це був ти?!

- Це ти у всьому винен, Сіде! - сказав Ватсон.

- Що?

- Ти ж бачив його? Мій секрет...

- Секрет? - незрозуміла Донна.

- Хе! - Сід засміявся. - І це весь твір секрет? Ну так, я дізнався про ці твої... Підготовчі курси для вступу до університету! Цей чувак - ніякий не студент-медик!

- Ти порушив наші правила! Хіба ми всі не домовлялися про те, що не з'ясовуватимо справжні особи членів клубу?

- І ви через це атакували Сіда? - запитала в нього Мур.

- Я злякався! Весь створений мною віртуальний світ в одну мить розвалився... Я вже стільки разів безуспішно складав іспити, що навіть батьки махнули на мене рукою. Мене лякає навіть лише думка, що всі про це дізнаються!

- А це цілком переконливий мотив. Злочинець саме він! - вигукнула Агата вказуючи на Ватсона.

- Ах ти, жирна наволоч! - Сід тільки хотів атакувати Ватсона, як Бейтс зупинив його.

- Нічого подібного. - сказав мисливець.

- Що?...

- Коли вбивали Пуаро, Ватсон був у чаті, тому він має алібі.

- Так воно є і в мене також! - нагадала підозрювана. - Я в той час була у вітальні разом з Вансом.

- Це алібі вже не працює.

- Це ще чому?!

- Коли ти виконувала свій злодійський план, разом з Вансом у вітальні була та "Спенсер". - пояснив Бекхем.

- Не пудри нам мізки! - Агата вдарила кулаком по столу. - Ванс сам сказав, що він був разом із Агатою, тобто зі мною!

- Так, так він і сказав. - погодився він. - Але людиною, яка зустрічалася з Вансом, була зовсім не  ти. Людиною, яка називалася "Агатою" була "Спенсер"!

   Бейтс спостерігав за реакцією цієї "Агати", вона терла долонею праву кишеню свого пальта, її очі блукали туди-сюди, та час від часу стискала свої зуби.

- "Ванс" та справжня "Агата" вже давно були заочно закохані в один одного, а ти знала це і використала Спенсера, щоб створити вигідну для себе ситуацію. - продовжував мисливець. - За час свого спілкування по мережі "Спенсер" та "Ванс" схоже, досить зблизилися. Ви так не думаєте? - чоловік обвів поглядом усіх присутніх.

- Ну так... - відповів Сід.

- Оскільки "Спенсер" насправді була дівчиною, то стосовно Ванса вона, швидше за все, замість дружби почала відчувати почуття більше схожі на кохання. А потім, всі члени інтернет - клубу вирішили зібратися одним з одним віч-на-віч. І хоча ніхто з вас не знав ні імен, ні місця роботи інших учасників, стать співрозмовника стала б відома відразу. Це дуже бентежило дівчину, але вона все одно дуже хотіла хоча б зустрітися з Вансом. Я впевнений, що її бажання було настільки пристрасним, що "Спенсер" сама попросила тебе помінятися псевдонімами, навіть якщо це буде лише на один вечір. Зрозуміло, що ти не стала втрачати такий шанс. Ти підговорила Спенсера та Ванса навмисно запізнитися на вечірку. Швидше за все, ти зробила це тому, що хотіла дати їм достатньо часу, щоб вони були наодинці. Ти назвала їм обом потрібний час і місце, де вони незабаром зустрілися. Але цього разу вона зустрілася з Вансом вже не як "Спенсер", а як "Агата" із мережі, яка й дала йому цю обіцянку. Ти ж змусила нас подумати, що тою "Агатою" була саме ти. Таким чином ти придумала собі ідеальне та підтверджене алібі...

   Бейтс продовжував свій монолог, але слова його падали на землю мертвими та бездиханними, як він сам, здається, розумів. Чоловіка здавалося, не цікавими ні повітряні потоки, які мерехтіли свічками на столі, ні затінок, який ледь-ледь приховував його обличчя.

                             🩸   🩸   🩸

- Обмінявшись зі Спенсером псевдонімами і забезпечивши собі залізне алібі, ти потім скоїла свій перший злочин - вбила Пуаро. Він легко тебе впустив до себе, тому що, ви були знайомі, і чоловік не думав, що станеться щось погане, доки ти не встромила йому ніж в живіт.
   Після цього, ти подзвонила до головного котеджу, де знаходився Ванс та "Спенсер", вдавши вже Марпл, і була досить переконлива, щоб умовити їх обох повернутися до своїх котеджів. Якщо я не помиляюся, Ванс прийшов на місце злочину приблизно о 01:30 і сказав нам, що йому зателефонувала Марпл, коли вони вдвох з "Агатою" були у вітальні. Але наступного ранку, коли я запитав про це особисто в Марпл, вона мені відповіла, що взагалі нікому не дзвонила, а це означає, що тим, хто насправді тоді дзвонив, була саме ти, Агато. Вислухавши ваш дзвінок, Ванс та Спенсер розійшлися по своїх котеджах і тоді, ти скоїла свій другий злочин - вбила Спенсера.

- Значить, після того, як Пуаро був знайдений мертвим, Спенсер теж... - із жахом промовив Ватсон, все більше розуміючи. 

- Так. - відповів Бейтс. - На той час вона вже вбила її. Їй довелося діяти дуже швидко. Якби Спенсер, що прикинулася "Агатою", раптом вирішила комусь подзвонити, трюк з обміном псевдонімами був би негайно викритий.

- У тебе просто дивовижна уява! - перебила його Агата. - Варто тільки Вансу заявити, що він тоді був зі мною, як ти відразу придумав якусь шалену історію!

- У тій ситуації Ванс розповів нам про те, що він був із "Агатою", зовсім не випадково.

- Що?

- Це ти змусила його так сказати, як і планувала в своєму сценарії.

- З чого ти це взяв?!

- Одразу після того, як ти вбила Пуаро, подзвонила всім нам, використавши той "Жебенячий голос". - відповів їй Бекхем. - Ватсоне, що тобі сказали по телефону, після чого ти відразу пішов до Пуаро?

- Е?... Ну... Голос по телефону сказав мені, що Ванс щойно вбив Пуаро. Правда, ось Ванс казав, що йому повідомили...

- ...що це, навпаки, Ватсон убив Пуаро.

- Так.

- А навіщо "Троянському коневі" знадобилося здійснювати всі ці зайві рухи? Відповідь дуже проста: злочинець дуже хотів, щоб ми підтвердили один одному алібі. Та для того, щоб все сталося згідно з твоїм планом, і ти змогла б скористатися створеним для себе алібі, Ванс повинен був сказати таке: "Я тоді був з Агатою. Якщо ви мені не вірити - подзвоніть їй." Відразу ж після цього я і подзвонив тобі, а ти теж сказала мені, що весь цей час були вдвох з Вансом і тим самим підтвердили собі своє "ідеальне алібі"!
   Після такого ми обов'язково б зібралися де-не-де всі разом. Найгірше тобі довелося б, якби ми зібралися не в головній вітальні, а в тому самому котеджі де стався перший злочин. Тому тобі терміново треба було щось придумати, щоб не зустрічатися з Вансом на очах у всіх інших. Коли ми з тобою говорили по телефону, ти попросила дати слухавку Вансу, і сказала, швидше за все, таке: "Мені страшно! Я не хочу йти на місце злочину. Давайте краще зберемося в головному котеджі".
   І тоді ж ти попросила Ванса обдзвонити решту членів клубу, для чого йому ненадовго довелося затриматися на місці вбивства. А потім, зателефонувавши всім по телефону, Ванс вийшов з котеджу... І ти вбила його.

- Досить уже вигадувати! - знову не втрималась підозрювана. - Ах так... - вона на секунду замислилась. - Я ж забула... Ти пам'ятаєш, що сказав Ванс, коли ви його знайшли? "Мар..." Він, адже саме це сказав? - Бейтс кивнув головою у знак згоди. - Ось бачиш, значить, убивцею була саме Марпл! А після вбивства трьох людей, вона і сама наклала на себе руки.

- Навіть якщо Марпл і мала причини для вбивства одразу трьох людей, для самогубства в неї привода не було. - відповів мисливець.

- Але, в такому разі, що сказав Ванс? - спитав Сід.

- "Марпл..."

- Ну ось бачиш?! - вигукнула Агата.

- Це зовсім інше. Коли напали на Ванса, він побачив тебе і думав, що ти - це Марпл.

- Що це ти маєш на увазі? - поцікавився Ватсон.

- Ванс вважав, що "Спенсер" - чоловік. У цьому випадку, він, напевно, думав, що на віллу приїхало 5 чоловіків, та 2 жінки. А оскільки жінка, яка нападала на нього з ножем, не була "Агатою", з якою він зустрів раніше, він зробив висновок, що це має бути "Марпл".

- Зрозуміло....

   Бейтс поглянув на Донну та вказав їй на двері. Вона все зрозуміла і вийшла з вітальні.

- Що?... Куди це ти зібралась?! - Агата хотіла піти за Донною, але Бейтс перегородив їй шлях.

- Наша розмова ще не закінчена!

                             🩸   🩸   🩸

                           Сцена друга

- Не хочу я більше слухати твоє марення! - гаркнула на нього підозрювана, її брови були нахмурені,  губи стиснуті, а очі блищали від гніву. - Як ти можеш мене звинувачувати не маючи взагалі жодних доказів? Де докази? - її голос зірвався на жахливий крик. - Докази. Докази! ДОКАЗИ! Покажи мені хоч якісь докази! - дихання дівчини було швидким та нерівним, а серце билось так швидко, що вона відчувала, як воно хоче вискочити з грудей.

- Звісно... - спокійно відповів Бейтс. - Тепер я вам все покажу. Доказ лежить тут. - чоловік дістав з-під столу білий пакунок. - Ось він. - він витягнув з нього покритий кров'ю червоний шарф.

- Шарф Ванса?... І що від доводить? - запитав Сід.

- Коли ми збиралися йти шукати Ванса, Агата нам сказала приблизно таке: "Він досить високий... А ще на ньому червоний шарф!". А звідки ти, власне, дізналась про цей шарф? - Бекхем звернувся до Агати.

- Це... - дівчина захвилювалась. - Бо я бачила його, коли Ванс прийшов сюди вперше.

- Ні. - мисливець похитав головою. - Це зовсім не так. Цей шарф ти вперше побачила тільки коли вбивала Ванса.

- З чого б це?! Як ти можеш таке стверджувати?

- Гаразд. Дай відповідь тоді на одне питання: Це ти подарувала йому цей шарф?

- Та звідки я знаю, де він узяв цей шарф? Я не пам'ятаю!

- Добре. - він глянув на інших присутніх. - Можливо тоді хтось із ще присутніх тут подарував йому цей шарф?

   Сід та Ватсон стояли поруч, та обережно поглянули на Агату. Обличчя їхні були серйозними, і вони майже не рухались, зосереджені на спостереженні за нею.

- Що?... - вона подивилася на Бейтса. - Куди це ти хилиш?! Хіба це шарф саморобний? Ніхто тут точно не знає - чи це подарунок чи ні. Можливо, він сам його десь купив...

- Ні, я не думаю, що він сам його купив. Адже Ванс і Агата, начебто, кохали один одного, і це була найперша їхня зустріч, то звідки ще в нього міг з'явитися цей саморобний шарф?

- Це, лише твої домисли! Досить уже вигадувати всяку нісенітницю!

- Я нічого не вигадую.

- То звідки тоді, на твою думку, він його взяв?! - спитала а нього Агата.

- У "Спенсера". - відповів той.

- Що?

- Цей шарф, Ванс отримав в подарунок від "Спенсера", коли та прикинулася "Агатою". - пояснив Бейтс. - А ти а той же час вбивала Пуаро!

- Неправда! - дівчина промовчала хвилинку. - Це я подарувала йому. - зненацька сказала вона. - Вибачте, що спочатку я збрехала вам, адже відразу ж після тієї зустрічі його вбили, та й шарф цей весь покритий кров'ю... - ніби пояснила дівчина. - Ви ж розумієте мої почуття? - Агата оглянула всіх, чекаючи на якусь реакцію.

- Значить, ти стверджуєш, що це ти зв'язала цей шарф? - Бекхем серйозно на неї подивився.

- Так... - дівчина ж, від такого погляду опустила свою голову, тільки би не дивитись в його очі.

- Заходь, Донно!

   Двері відчинилися і до вітальні ввійшла Мур тримаючи в руках дорожню сумку.

- Бейтсе, а цього буде достатньо? - спитала вона передаючи сумку йому.

- Так. Дякую!

- І що це таке? - запитала Агата.

- А ти хіба забула? Це сумка "Спенсера". - мисливець розтібнув сумку та витягнув з неї ще один білий пакет, з якого дістав пряжу червоного кольору. - Подивіться на це.

- Пряжа? - сказав Ватсон не розуміючи.

- Так. Те, що залишилося після шарфу для Ванса. - пояснив Бейтс.

- Що?

- Швидше за все, вона мала багато часу, щоб дов'язати шарф у поїзді. Якщо порівняти цей клубок з нитками в шарфі Ванса, то відразу видно, що вони абсолютно однакові, і це буде незаперечний доказ. - чоловік подивився на неї із неприхованою агресію, натякаючи, що щоб вона не говорила, він знає все, що тут відбулось. - А якщо ти скажеш, що це ти зв'язала, то це буде вже повна нісенітниця!

   За вікном, коли вечір уже наступив, почав падати сніг, що створював відчуття тиші та спокою. Однак, в котеджі почувалась важка атмосфера, яка утворилася тільки що.

   На фоні загального мовчання виднілися вирази облич, які свідчили про різні почуття та емоції - хтось виглядав наляканим, інший був засмученим, а Бейтс стояв поруч, строго спостерігаючи за дівчиною, яка була звинувачена в вбивстві чотирьох людей.

    Усі чекали, що вона нарешті зізнається, проб'є крізь своє мовчання та скаже правду. Та Агата зберігала спокій, мовчки дивлячись на своїх співрозмовників. Вона здаля виглядала замкненою та недосяжною, мов загублене дитинство, яке ніколи не зможе повернути.

- Так, ти правий. - зізналась Агата.

- Е?! - вигукнули всі, окрім мисливця, він подумав: "Нарешті!".

   За вікном земля вкрилась щільним шаром білого снігу, який відображався в світлі вуличних ліхтарів та створював враження, ніби час зупинився. Цей зимовий вечір став метафорою для того, що відбувалося всередині котеджу - мова йшла про прихованість, таємниці та внутрішній світ людей, яких ніхто не може зрозуміти.

                              🩸   🩸   🩸

- Агато, невже це правда ти? Ти вбила цих чотирьох? - все ще не міг повірити Ватсон.

- Так! Це саме я вбила їх усіх! - вона шалено засміялася. - І не лише їх. А ще й справжню "Агату" також!

- А як ти пов'язана з тим Джаредом Ходжесом? - запитав Сід, після чого, вона, ту обручку яка знаходилася на правій руці, натягнула на підмізинний палець лівої.

- Я була його нареченою... - дівчина почала розповідати свою історію:

   "Ми зустрілись з ним, коли я була ще старшокласницею, а він - молодим новим учителем. У мене тоді було не життя, а бардак: я крала, билася і таке інше, але ця людина захотіла хоч якось змінити моє життя на краще. Він був дуже наполегливий і часом навіть лаяв мене. Раніше я була на межі виключення зі школи, але потім навіть сама зуміла скласти вступні іспити для вступу до державного університету. І все тільки дякуючи йому. Я була дуже щаслива.... До тих пір, поки не стався той випадок!

Заголовок:
      НАДМІРНЕ ТІЛЕСНЕ ПОКАРАННЯ!
Підзаголовок:
         Надто захоплений вчитель,              
                     вбив свого учня!

- Він вдарив одного із своїх учнів, а той упав і помер потім у лікарні від крововиливу в мозок. Його з ганьбою вигнали зі школи і життя його було безнадійно зламано. Все, що йому залишалося робити, це руйнувати своє тіло і душу. Але потім йому хтось зателефонував і цей дзвінок змусив його знову схопитися на ноги. Це була якась старшокласниця, яка хотіла покінчити життя самогубством. Звичайно, він захотів врятувати цю дівчину, і тому в нього знову з'явилася мотивація. Як він мені сказав: "Чим шкодувати про минуле, краще я зроблю щось хороше в теперішньому."

   О, в цей момент Бейтс зрозумів, що він такий самий як вона. Його очі відображали розчарування та біль, а його тіло напружене від обурення. Він згадав кожен момент, коли прислухався до цих принципів, які здалися йому безглуздими та несправедливими. Ці слова поранили його душу та розбили його ілюзії. "Він не міг не шкодувати про минуле, та робити щось краще в теперішньому" - це не про нього.

- Але я навіть і не припускала... - продовжувала собі Агата. - Що цей телефонний дзвінок був початком жахливої гри у вбивство, яку затіяли ці нікчеми!

                            🩸   🩸   🩸

                          Сцена третя

- З цього моменту всі вони діяли за планом, який вигадала Марпл. - закінчила свою розповідь дівчина.

- А, я зрозумів... - після невеликого мовчання промовив Бекхем. - Та школярка, яка нібито хотіла вчинити самогубство, це і була справжня Агата з вашого інтернет - клубу. Тому, той телефонний дзвінок дійсно був самим першим кроком вашої гри у вбивство. - Бейтс подивився на Сіда та Ватсона, побачив на їх обличчях страх. - А план у вас був такий: Кожен із семи людей, які не мають жодного стосунку один до одного, повинен виконати одне просте, не пов'язане із цією справою завдання, що в результаті призведе до смерті людини, але виглядатиме як нещасний випадок, а не як, підле, холоднокровне вбивство!

                             🩸   🩸   🩸

- Спочатку Пуаро, згідно за планом, підібрав відповідне для цього місце. Він зупинив свій вибір на телефонній будці неподалік кафе поряд з якою було місце для збирання сміття. Потім, за кілька тижнів до вбивства, Ванс влаштувався до цього кафе на підробіток. Згодом, Агата подзвонила Джареду Ходжесу, якого вони вибрали як свого героя. При цьому вона відіграла роль старшокласниці, яка захотіла вчинити самогубство.
   Наступного дня, Агата знову подзвонила і призначила йому зустріч у тому самому кафе, де вже працював Ванс і швидко закінчила розмову. Тієї ж ночі, Спенсер розмалювала фарбою асфальт прямо перед входом в кафе, а Сід вибив скло в тій телефонній будці. А наступного ранку вже Марпл прийшла до місця збору сміття біля кафе і ніби викинула там пляшку із залишками відбілювача всередині.
На той момент біля того місця для збору сміття Ватсон вже припаркував свій велосипед.
   Потім у призначений час в кафе прийшов Джаред Ходжес. І тоді Ванс, що працював у кафе, вийшов на вулицю, щоб змити те графіті яке намалювала Спенсер, і для цього він взяв із собою якийсь розчинник. Цей розчинник Ванс спеціально вибрав таким чином, щоб при змішуванні з відбілювачем Марпл він почав виділяти отруйний газ.
   Після цього Джареду, який чекає в кафе, передали телефонний дзвінок від Агати: "Мені все-таки, не вистачає сміливості, щоб зустрітися з вами особисто. Можна я розповім вам все по телефону?". Оскільки Ходжес не схотів використовувати для цього телефон кафе, він передзвонив їй з телефонної будки. Пуаро навмисно вибрав таке місце, де інших телефонів поблизу не було, тому йому, полюбому, довелося б увійти саме до цієї будки. Джаред швидко вибіг надвір і зайшов у ту саму будку, щоб передзвонити за номером, який йому дала Агата.
   Останній крок зробив Ватсон, який прийшов до місця збирання сміття, щоб забрати свій велосипед. Він перекинув пляшку яку поклала Марпл, і відбілювач пролився, а коли він торкнувся до розчинника Ванса, почалася хімічна реакція, в результаті якої пішов отруйний газ. Через те, що у цій будці, Сід, розбив унизу скло, газ пробрався через цей отвір в середину. Джаред почав задихатися, а потім...

- Досить! - вигукнув Сід закриваючи свої вуха руками. - Припиняй уже це! Достатньо...

- Після всього цього... - Бейтс все продовжував не звертаючи уваги на слова хлопця. - Смерть Ходжеса визнали просто нещасним випадком, що стався за випадковим збігом обставин, тому що всі залучені до нього люди не тільки жодного разу не зустрічалися, а й не знали, як один одного звуть! Це був жахливий злочин... Я навіть сказав би, що це було ідеальне вбивство!

   За вікном сніг линув на землю, затуляючи краєвид за вікном в сріблясту пелену. У кімнаті, наповненій тихим тріскотінням каміну, панувала напружена атмосфера. Двоє людей, злегка зігнувшись, сиділи довкола столу, руки злегка скручені в позі нервового очікування.

   Бейтс, з явною задоволеністю в очах, закінчив свою розповідь і почав ретельно розглядати кожного присутнього. Його холодний погляд ледь зміщувався з обличчя на обличчя, навіть не звертаючи уваги на їхній замучений вигляд. Він знав, що його історія викликає страх і тривогу в їхніх серцях, і це тільки додавало впевненості йому. 

                        .  🩸   🩸   🩸

                      Сцена четверта

   Нічний сніг падав з неба густими сніжинками, закриваючи все навкруги в свої холодні обійми. Його вітрила - безкінечна чорна ночі, що здавалася ще більшою та загрозливою, ніж зазвичай. Холодний вітер віяв з кожним кроком, пронизуючи кістки та нагадуючи про те, що людина сама по собі вразлива і беззахисна.

   Усередині котеджу, в цій холодній та страшній ночі, панувало мовчання. Лише тріскіт дров у каміні відбивався від стін і стелі, створюючи затишну, але все ж таки жалюгідну атмосферу. Усі, хто знаходився в середині, були тільки нялякані та збентежені. Ніхто не бажав вийти на вулицю, адже він ставав все більш небезпечним і загрозливим з кожною хвилиною.

   Сніг продовжував падати все сильніше, змушуючи кожного триматися за щось, щоб не втратити рівновагу. Він закривав весь світ навкруги, залишаючи тільки страх та невпевненість. Усі були занурені у свої думки та переживання, сподіваючись, що ніч скоро мине, а сніг перестане падати, і вони знову зможуть відчути себе в безпеці.

   Раптом, Агата підійшла ближче до вікна.

- Ніяких родичів у нього не було, тому всі його речі віддали мені... - сказала вона, схоже, щоб закінчити своє зізнання. - Серед них був один аркуш паперу із записаним на ньому телефонним номером. Оскільки я теж колись намагалася покінчити життя самогубством, я вирішила поговорити з тією школяркою і подзвонила за цим номером. Однак, коли я з нею зустрілася, вона виявилася зовсім не такою, як я собі уявляла. Я поставила, їй кілька питань і вона мені відразу все розбалакала! А потім… Думаю, ви вже зрозуміли. Я вбила те дівчисько "справжню Агату", і приєдналася замість неї під її ім'ям "Агата" до вашого клубу... Для того, щоб зробити свою помсту...

- Агато! - викрикнув Бейтс, коли побачив, що вона тримає в руках.

- Нікому не рухатися!

   Дівчина стояла з тремтячими руками, її зіниці розширилися від страху. Вона тримала в одній руці пакет із вибуховою сумішшю, яка могла знищити все навколо, іншою рукою вона тримала голку - інструмент, який міг стати причиною смерті всіх, хто знаходився поруч.

   Усі навколо збентежено поглядали на неї, дихання стало нерівним та швидким, серце билося в грудях, наче відчувало небезпеку. Вони розуміли, що будь-який неправильний рух або незграбна дія можуть викликати вибух, що знищить все навколо.

- Якщо я проткну цей пакет, він вибухне і нам усім кінець!

- Не роби цього! - сказав Бекхем. - Я повністю поділяю твої почуття, що залишилися в тебе після вбивства твого коханого, і які ти відчуваєш до цих людей...

О, так, він все розумів, сам пройшов через це, і теж вбив тих, хто винен в смерті його коханої Марі.

- Але все закінчилося. Тепер нічого не зміниш... - міг би він сам в це повірити, але не може.

- Ще нічого не скінчилося! Я не можу їх пробачити! Я мушу їх убити!... Своїми власними руками.

- Припини! Навіть якщо ти зробиш це, свого коханого ти вже не повернеш! Чи ти думаєш, що Джаред був би щасливий, якби побачив, на що ти зараз перетворилася?!

     А якщо би Марі побачила, у що він
    перетворився? Щоб вона подумала?

- Пробач мене, Джаред... - тихо промовила вона.

   Агата продовжувала тримати пакет із вибуховою сумішшю в одній руці, а голку в іншій. Її руки були напружені, затремтіли від нервової напруги. Інші дивилися на неї зі страхом, побоюючись, що будь-що може статися.

   Але раптом, з-за спини дівчини з'явився чоловік, який миттєво схопив її за руку. Для інших здавалося, що ці дії відбувались у сповільненній зйомці, і що чоловік з'явився саме вчасно, щоб врятувати ситуацію.

   Агата почула, як її серце зупинилось на мить, а потім зі страхом побачила, що цей чоловік не був її знайомим. Вона почала пручатися, намагаючись вирватися з його захоплення.

   Але чоловік сильно тримав її за руку, не дозволяючи зробити жодного руху. Вона побачила в його очах віддзеркалення страху, але в той же час вони були наповнені рішучістю та рішенням.

   Потім чоловік повільно почав перетягувати її руку з вибухівкою до себе, а потім відпустив. Дівчина впала на коліна, трясучись від стресу та пережитого страху.

- Все, досить все! - сказав цей чоловік.

- Джоне! - вигукнув Бейтс впізнаючи його.

- Схоже, я якраз вчасно, Бейтсе.

                             🩸   🩸   🩸

   Бейтс та Джон стояли біля виходу з будинку і спостерігали за тим, як поліцейські підвели затриману злочинницю до машини. Після того, як двері машини зачинилися, чоловіки відчули, що вони нарешті можуть відпочити. Сніг, який ще нещодавно здавався таким страшним і небезпечним, тепер здається більш яскравим і чистим, ніж коли-небудь раніше. Чоловіки подихнули з полегшенням, сподіваючись, що цей день скоро закінчиться.

- Як ти опинився тут? - запитав у Джона Бейтс.

- Ну... Коли та група з якою ви ще пішли, прийшла без вас, я перше не придав цьому значення, бо думав, що ви потім спуститеся. Але Лізі наполягала, що з вами трапилось щось погане... І потім нам передали той дзвінок про вбивство, і я вирушив на ваші пошуки. Якраз вчасно прийшов! - Еванс весело посміявся.

- Треба буде подякувати потім Лізі. - відповів Бекхем. - Одна вона за нас переживала. - Джон у відповідь засміявся і похлопав його по спині.

   Сід який весь час стояв в стороні і дивився як Агату затримують, не міг зупинити своє хвилювання... Він побіг до поліцейської машини і постукав у вікно.

- Зачекайте! Зачекайте хвилинку! - кричав він.

- Що тобі потрібно? - запитав один із поліціянтів.

- Відкрийте, будь ласка, вікно. Я хочу їй дещо сказати.

- Гаразд. - вікно опустилося, Агата дивилася вперед.

- Я у всьому зізнаюся! Хоча, навіть якщо я і сказав це, я впевнений, що ти навряд чи пробачиш мені, але я дуже шкодую про це. Вибач, що я вбив твого коханого! Я дуже хотів... Хоча б, вибачиться, за це. Мені дуже шкода! Будь ласка, пробач мене! - з його очей полелись сльози, він визнав свою провину, і вибачався від чистого серця, дівчина глянула на нього.

- Я подумаю про це. - відповіла вона, вікно закрилось, дівчина сумно усміхнулась.

- Що?... - хлопець залишився стояти там шоковано.

- А він може змінитися. - раптом сказала Донна підходячи до Бейтса та Джона.

- Точно. - відповів Еванс.

- Ну, що, ходімо? Я більше в гори ніколи не поїду. - сказав мисливець і важко видихнув.

- А я поїду. - відповіла Мур усміхаючись.

- Тоді вже без мене.

   Всі троє засміялися, це була сама довша їхня поїздка, яку вони не захочуть повторити.

                            🩸   🩸   🩸

Гра:
                    Вбивство на Віллі
                 Любителів Детективу

Вбивця:
                     Троянський Кінь


               КІНЕЦЬ ДРУГОЇ СПРАВИ