Історія людства
Вер Веріґо
Скеля. Сонце сходить - Людина - мавпеня, Пухом вкриті ноги У мами немовля. Потім люди вділись Та й заново родились, У руки взяли шаблі І починали битись. Бились вони довго, Будували церкви, Вірили у Бога, Відкривали двері. Малювать картини Прагнули вони. Прикрашали стелі, Робили мости. Гарно одягались, Жили, як Боги, Інші у багнюці Лазили вони. Ось вже науковці Винайшли літак, Людська давня мрія Ожила від так. Війни та жорстокість Полонили нас, Ми прагнули волі Та вбивали враз. Зараз світ мов зомбі, Всі люди дурні, Забирають волі Машини, не пани!
2018-03-02 18:53:15
7
0
Інші вірші поета
Милий друже Любов Колись твої руки... Хата
Інші поети
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4354
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4226