Історія людства
Вер Веріґо
Скеля. Сонце сходить - Людина - мавпеня, Пухом вкриті ноги У мами немовля. Потім люди вділись Та й заново родились, У руки взяли шаблі І починали битись. Бились вони довго, Будували церкви, Вірили у Бога, Відкривали двері. Малювать картини Прагнули вони. Прикрашали стелі, Робили мости. Гарно одягались, Жили, як Боги, Інші у багнюці Лазили вони. Ось вже науковці Винайшли літак, Людська давня мрія Ожила від так. Війни та жорстокість Полонили нас, Ми прагнули волі Та вбивали враз. Зараз світ мов зомбі, Всі люди дурні, Забирають волі Машини, не пани!
2018-03-02 18:53:15
7
0
Інші вірші поета
Химерна посмішка сяйнула на обличчі... Жовтий клен Колись твої руки... Тато, подаруй мені ляльку
Інші поети
Truth13
@Truth13
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5250
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2420