Історія людства

Вер Веріґо

Скеля. Сонце сходить - Людина - мавпеня, Пухом вкриті ноги У мами немовля. Потім люди вділись Та й заново родились, У руки взяли шаблі І починали битись. Бились вони довго, Будували церкви, Вірили у Бога, Відкривали двері. Малювать картини Прагнули вони. Прикрашали стелі, Робили мости. Гарно одягались, Жили, як Боги, Інші у багнюці Лазили вони. Ось вже науковці Винайшли літак, Людська давня мрія Ожила від так. Війни та жорстокість Полонили нас, Ми прагнули волі Та вбивали враз. Зараз світ мов зомбі, Всі люди дурні, Забирають волі Машини, не пани!

2018-03-02 18:53:15

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12392

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5219