Верба
Над водою шумить верба,
А над нею життя журба,
На вербі оповитий шум,
Що ховає у собі сум.
Тече річка, що вербу гне,
Та життя уже не поверне,
А у річці русалок гай,
Та дівчині кричать: "Поховай!".
"Поховай ти життя своє,
Та не бійся, що сльози ллє
Твоя мати і твій козак,
Він пішов на війну - моряк!".
Заспівали русалки пісні,
Та відправились у довгі сни,
А дівчина стоїть одна
Та шукає у річці дна.
От і все вже скінчився час:
"Та дівчина прийшла до нас!", -
Це русалки сказали їй
Та прийняли дівчину в двір.
Королевою стала вона,
Та шукає все ще козака,
Може десь він далеко живе,
Та вона його вже не знайде.
2018-07-28 13:11:54
6
2