Бо правда й вашого не схоче
Оксана Горобець
Бува... прокинешся ти з ранку. І бачиш сонце на світанку . ... Але воно тебе не гріє... Душа невпинно мліє... мліє... Бо гул людський наче собачий.... Брехня по світу.... скаче... скаче.... Зірвалось з рота й полетіло... А де є правда? То є діло? "-лайно" ми в рота набираєм... На вулицю, й по всіх жбурляєм "- Сусід алкаш.... Вона повія... А та жере і не товстіє... А та гулящая неначе.. А та покинула і плаче.... А та дітей осиротила... А та "-кохалась за квартиру"... В очах клеймо і пересуди... Ці дикі й невгамовні люди... Зайдіть в свій дім, шукайте правду... І дам я вам таку пораду.... Закрийте рот.... Відкрийте очі... Та правда .... й вашого не схоче.
2023-03-05 20:23:58
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Оксана Горобець
Дякую вам
Відповісти
2023-03-06 12:55:24
Подобається
Микола Мотрюк
Це все людська цікавість, заздрість... бажання виправдати себе змістивши увагу з себе на когось іншого, очорнивши сусіда, друга, родича... Нехай в мене не буде одного ока, щоби в сусіда не було два...
Відповісти
2023-03-07 16:56:47
1
Оксана Горобець
@Микола Мотрюк то правда брате
Відповісти
2023-03-07 16:58:38
1
Інші вірші поета
Вільний До Дня Народження засновника і батька великої Української поезії.... Тараса Григоровича Шевченка. Його слова стали і будуть пророчими ... Пальто Відсоток
Інші поети
Olya Shmagailo
@Olya_Shmagailo
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4112
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1699