Пальто
Вона придбає собі -пальто. Він вийде з дому ще рано в ранці... В житті він пройде багато "станцій"... Вона-шукає його тепло... Вона придбає собі- вино. І знов в легені запустить "Winston"... "- Ідіть до біса. Яка там відстань!?... Та й рейсу ніби ще не було" Вона так житиме років п'ять.... Самотність в вирок, і все з запасом... Від цього темпу немає спасу.... Хвилини наче б то вже біжать. Вона не чує вже голосів... Свідомість стерла його обличчя. Самотність ніби для неї звичка. Цей дивний устрій у ній засів. Вона про нього давно мовчить... І робить вигляд "-не пам'ятаю..." Промовить в слухавку "- Я вас знаю?" Він- знову зникне в останню мить. Вона- закине старе пальто... Бокалом білого глушить пам'ять... Переболить... І давно не ранить. Але.... Чекає.... Його.... Тепло
2023-03-05 17:17:22
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Оксана Горобець
дякую вам
Відповісти
2023-03-05 20:08:35
Подобається
Сандра Мей
Неймовірно🌹 Ніжно, гарно, чуттєво...
Відповісти
2023-03-07 19:48:30
1
Оксана Горобець
Щиро вам вдячна
Відповісти
2023-03-07 19:49:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3501
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2653