Пальто
Оксана Горобець
Вона придбає собі -пальто. Він вийде з дому ще рано в ранці... В житті він пройде багато "станцій"... Вона-шукає його тепло... Вона придбає собі- вино. І знов в легені запустить "Winston"... "- Ідіть до біса. Яка там відстань!?... Та й рейсу ніби ще не було" Вона так житиме років п'ять.... Самотність в вирок, і все з запасом... Від цього темпу немає спасу.... Хвилини наче б то вже біжать. Вона не чує вже голосів... Свідомість стерла його обличчя. Самотність ніби для неї звичка. Цей дивний устрій у ній засів. Вона про нього давно мовчить... І робить вигляд "-не пам'ятаю..." Промовить в слухавку "- Я вас знаю?" Він- знову зникне в останню мить. Вона- закине старе пальто... Бокалом білого глушить пам'ять... Переболить... І давно не ранить. Але.... Чекає.... Його.... Тепло
2023-03-05 17:17:22
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Оксана Горобець
дякую вам
Відповісти
2023-03-05 20:08:35
Подобається
Сандра Мей
Неймовірно🌹 Ніжно, гарно, чуттєво...
Відповісти
2023-03-07 19:48:30
1
Оксана Горобець
Щиро вам вдячна
Відповісти
2023-03-07 19:49:01
Подобається
Інші вірші поета
Бо правда й вашого не схоче Вільний Відсоток До Дня Народження засновника і батька великої Української поезії.... Тараса Григоровича Шевченка. Його слова стали і будуть пророчими ...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10586
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2377