Пальто
Вона придбає собі -пальто. Він вийде з дому ще рано в ранці... В житті він пройде багато "станцій"... Вона-шукає його тепло... Вона придбає собі- вино. І знов в легені запустить "Winston"... "- Ідіть до біса. Яка там відстань!?... Та й рейсу ніби ще не було" Вона так житиме років п'ять.... Самотність в вирок, і все з запасом... Від цього темпу немає спасу.... Хвилини наче б то вже біжать. Вона не чує вже голосів... Свідомість стерла його обличчя. Самотність ніби для неї звичка. Цей дивний устрій у ній засів. Вона про нього давно мовчить... І робить вигляд "-не пам'ятаю..." Промовить в слухавку "- Я вас знаю?" Він- знову зникне в останню мить. Вона- закине старе пальто... Бокалом білого глушить пам'ять... Переболить... І давно не ранить. Але.... Чекає.... Його.... Тепло
2023-03-05 17:17:22
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Оксана Горобець
дякую вам
Відповісти
2023-03-05 20:08:35
Подобається
Сандра Мей
Неймовірно🌹 Ніжно, гарно, чуттєво...
Відповісти
2023-03-07 19:48:30
1
Оксана Горобець
Щиро вам вдячна
Відповісти
2023-03-07 19:49:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1599
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1736