З голови не виходило потрощене потягом тіло Блека. Воно майже не відрізнялося від залишків мого батька, які місцевий священик відмовився відспівувати й хоронити на цвинтарі, адже тоді справу швидко кваліфікували як самогубство, що вважається тяжким гріхом.

Матір спершу переживала, але потім заспокоїлась.  От якби бабуся застала це за життя, то священик наврядчи зміг би відмовити схибленій на потойбіччі старій, обійшовшись без особливо тяжких травм.

Усе ж, віру вигадали для живих. Мертвим то байдуже, де гнити.

Кабінет батька... Ні, кабінет Блека. Чорт, оскільки Блек теж мертвий, то кабінет нічийний. Отож, нічийний кабінет дуже змінився. Простору побільшало - три стелажі для документів і канцелярії, які стояли неподалік вікна, викинули, лишивши одну шафу біля дверей та кілька стільців. З'явився комп'ютерний стіл. Ті ж потріскані стіни, скрипуча дерев'яна підлога. Люстра так і не стала надбанням цього кабінету: зі стелі на провідку з пошкодженою ізоляцією самотньо стирчить потьмяніла лампочка.

- Гальмівний шлях того потяга - сімсот метрів, - мовив Джеремі, роздивляючись записи, зроблені поліцією Бодрейву. - Коли ми зможемо поговорити з машиністом?

- Боюсь, вам доведеться вдовольнитись тими свідченнями, які він уже надав, - Пітерсон передав ще один аркуш моєму напарнику. - Машиніст покинув місто відразу, разом з потягом. Алібі ж у нього залізобетонне.

- Шкода. Я б обговорив з ним детальніше те, що він побачив: в якому саме положенні лежав Блек, чи помітив він рани у нього на тілі, чи був хтось ще на пероні і так далі, - я пробіг очима по протоколі зі свідченнями керманича потяга ще раз і незадоволено додав: - Мені давно здається, що у вас половину штату варто звільнити. За що їм виплачують зарплатню?

Пітерсон насупився й грубішим тоном промовив:

- Не зрозумів... Пане Едуард, ви могли...

- Едріен, - перебила його Наталі, спеціально відволікаючись на кілька секунд від перегляду архівів. - Ед - скорочено від Едріен.

- Байдуже. Ви могли відмовитися від справи, - блондинка знову хотіла перервати його, але Пітерсон підняв вказівний палець догори. - Я звернувся за допомогою, бо вашу команду рекомендував прокурор області. Мовляв, ви уже років зо три як відкрили контору й маєте найвищий відсоток розкриття злочинів. Проте, якщо у вас залишилися образи через розслідування суїциду Енда - ніхто нікого тут не тримає. Ви маєте право залишатись при своїй думці, але правди це не змінить.

Емоції в мені закипали. Хотілося втиснути великі пальці в горлянку службовця й дивитися на те, як його обличчя набуває гранатового відтінку, а вена на чолі прискорює пульсацію. Ніколи такого не відчував. Здалося, ненависть була в кожній клітині мого тіла. Ненависть текла в мені замість крові.

- А хто такий той Енд? Твій родич? - озвався із-за робочого комп'ютера покійного детектива Біллі.

Дідько, Біллі! Невже за стільки часу він не засвоїв те, що якщо я щось не розповідаю, то на це є причина?

У всьому, що я роблю, зазвичай є логічна причина. Але сьогодні, наперекір усім законам логіки, я приїхав у місто, від якого мав до кінця життя тікати.

- Його батько, - лаконічно відповів старий.

Міцно, до болю стиснувши кулаки, подолав напад агресії.

-  Називати суїцидом той випадок - недбальство, - я намагався надати обличчю якомога байдужішого вигляду. - Меріен говорила, що тато скоїв це з чужою допомогою, а розтин ви не проводили.

- Меріен - це ваша молодша сестра, якій тоді було чотири роки й вона безперестанку торочила про бабая, а потім взагалі перестала розмовляти, вірно? Ви ж розумієте, що дитяча фантазія могла й не таке вигадати! - Пітерсон зірвався мало не на крик, але враз поправив краватку й заговорив спокійніше: - А щодо експертизи - її й проводити не було на чому. Самі бачили. Зрозумійте, у вашого батька незадовго до того померла матір, ваша бабуся, й це було серйозним ударом...

- Достатньо серйозним, щоб по дорозі додому купити еклерів, забрати доньку з садочку й кинутись під іржаві колеса потяга на її очах? - питання звучало саркастично, хоч я не намагався вкласти в нього такий зміст.

Службовець гучно видихнув повітря. Він відклав аркуші зі свідченнями в сторону й спокійно, з теплотою в голосі промовив:

- Синку, я не знаю, що робиться в твоїй голові, як і ти не знаєш про те, що коїться в мене. Упевнений, у тебе там той ще вулик. І батько твій також мав своїх тарганів. От тільки від звичайних тарганів до божевілля - один крок. Не можна засуджувати людину за її вибір, як і засуджувати поліцейських за те, що вони цей вибір озвучили й документально підтвердили.

Я відчайдушно намагався повернути свою природну байдужість, але виходило так собі.

- Чувак, я дещо розкопав, - озвався Біллі. - Тут у запаролених файлах компромат на Шапковські. Ну, якщо пам'ятаєш, заступник прокурора, якому ми допомогали в минулому році, коли корупціонери...

- Пам'ятаю, не продовжуй. Що за компромат?

Біллі лукаво посміхнувся, підкрутив звук і клацнув по клавіатурі.

З колонок почали доноситися звуки жорсткого порно: з оханням, криками, лайкою і шльопанням по сідничних м'язах.

- Ти геть здурів?! Вимкни, ідіот! - чи то від сорому, чи то від злості Ната геть почервоніла.

Проте комп'ютерний геній лиш розвернув екран у нашу сторону й усі присутні мали змогу розгледіти двох дуже молодих і водночас дуже голих дівчат, які крутилися в ліжку довкола прив'язаного до бильця зампрокурора Шапковські. Той, у свою чергу, не приховував захоплення дійством й активно викрикував нецензурщину для заохочення дівиць.

- Знято на хорошу камеру, але не думаю, що безпосередньо під час цього заняття Шапковські знав про запис.

- Фу, гидота! - Наталі сама підійшла до розетки й висмикнула провід комп'ютера.

- Порно, як і зйомка в ньому, в нашій країні не заборонене, - констатував Джеремі.

- Передай цю фразу його дружині, сестрі мера обласного центру, - Біллі задоволено відкинувся на спинку крісла й поклав руки за голову.

- Говоритимеш так - ніщо окрім перегляду порно тобі не світить, - зневажливо мовила білявка до Джеремі.

- А мені було на що сподіватися? - хлопець запитально поглянув на свою колишню, але та відвернулась.

- І не мрій.

Знову вони за своє.

- Командо, залиште зайву енергію на потім, - я поправив свої окуляри й поклав протокол зі свідченнями машиніста на стіл. - Вітаю. У нас перший підозрюваний.