- То де Ви, кажете, були в ніч на дев'яте квітня, пане Роберт?

- Повторюю для відсталих: вдома, зі своєю дружиною, вона може це підтвердити! - на обличчі Шапковскі вираз повного нерозуміння причин допиту поступово змінювався роздратуванням.

Спостерігати крізь віконце за тим, як Пітерсон допитує єдиного підозрюваного було нестерпно. Ну хто ж так формулює питання?!

Який сенс запитувати хто, де й коли був, якщо по цій людині видно, що вона не здатна на такий злочин?! Цей напівпенсіонер не здатен на вбивство власноруч, а от замовити кіллера й мирно спати в ліжку з дружиною цілком зміг би.

А ще більше мене дратувало те, що з "паном Робертом" церемоняться так, ніби заступник прокурора приїхав сюди не на допит, а задля екскурсії.

Чому тут людям не плювати на випрасувані білі комірці й дорогі краватки? Адже злочинець залишається злочинцем, не дивлячись на посаду і вартість одягу.

Пройшло дві години від початку дійства, а зрушень з мертвої точки нам побачити не випало можливості. Зрештою, мій терпець урвався.

- Ти не проти, якщо я позичу це на три хвилини? - запитав у Біллі, забираючи з-під його пальців ноутбук з увімкненою GTA.

- Чувак, я не зберігся, чекай хвилинку...

- Потім збережешся.

Почувся звук сповіщення про підключення флешки.

Проігнорувавши правила етикету, я відкрив двері камери ногою, швидко поставив ноутбук перед Робертом Шапковскі, поруч з ручкою та аркушом паперу для щиросердного зізнання, та натиснув на "play". На екрані засвітилися вже знайомі дівчата та наш герой-коханець, прив'язаний до ліжка.

- Що ти собі дозволяєш?! - сивоволосий правоохоронець хотів було продовжити читання моралі, але я поспішив поставити кілька питань підозрюваному.

- Поясніть, коли відбувалась зйомка цього ролика і хто знав про існування запису взагалі.

Лице високопосадовця почервоніло. Лайка, яка ще кілька секунд тому активно вилітала з його рота в мою сторону, зненацька скінчилась.

- Звідки це у вас? - він запитав це дещо розгублено, а потім додав уже звичним зверхнім тоном: - Це ви їх підіслали? Ви спеціально підіслали шльондр, щоб зняти все на камеру й шантажувати?!

Не втрачаючи більше ні секунди на цього "поважного пана", я взяв ноутбук і поспішив покинути приміщення.

Ми втратили єдиного підозрюваного на даний момент. Схоже, легко розкрити справу не вийде.

- Ей, чувак, чого так швидко? - здивувався Біллі, коли я віддав йому гаджет.

- Роберт не знав про відео. Отже мотиву вбивати Блека він не має.

- З чого ти взяв, що він не бреше? - поцікавилась Наталі.

- Коли він бреше чи хвилюється, то переминає ручки і олівці в руках. Це можна побачити в його агітаційних роликах з минулих років, коли він балантувався в мери і обіцяв краще життя. А зараз він навіть не торкнувся ручки, що лежала перед ним, лише злиться на нас.

На хвилину запала тиша.

- Шукаймо далі, народ. Я не збираюся стирчати тут вічно.