Лист
Пишу тобі цього листа,
Як колись писав поет блискучий:
"Цілую з першого рядка,
Бо до останнього не втерплю - дуже скучив".
Коли відповідатимеш, то напиши: як там ти?
Як погода? Чи не мерзнуть руки?
Я вишлю щось тепліше. Маю ж якось допомогти
З вдячністю за все, що ти давав ще до розлуки.
Тільки не кажи, що не маєш особливих заслуг,
До біса скромність - живемо лише раз.
Вже досить довго ти - мій кращий друг,
Перевірений на образи, скандали і час.
Час тягнеться, немов жувальна гумка,
А ти незмінно поруч, зовсім поряд.
Хоч і далеко, та в тому і задумка:
Крізь кілометри відчуваю я твій погляд.
Хоч і не один вже рік минув,
А ти й досі вірити у мене хочеш,
І щоразу, як вскочу у біду,
На вушко тихо й лагідно шепочеш:
"Ей, мала, ти через оцю дурню
Не смій вмиватися сльозою.
Дай-но тебе міцніш обійму.
Пам'ятаєш? Я поруч. Я тут. Я з тобою.
Усміхнись, тобі ж так личить посмішка.
Ти ж знаєш, що я за тебе горою.
Тобі треба відпочити. Де подушка?
Ти спи. А я поруч. Я тут. Я з тобою".
Отак в душі вщухали бурі
І повіки повільно котились до сну.
А зранку вже з нової дурі
Я могла ще що-небуть утнуть.
Ти поряд, хоч ми й по різних містах.
Це все ностальгія. Сумую, доля моя така.
Коли ж підійшло закінчення листа -
Цілую. Тепер уже з останнього рядка.
2018-08-16 14:04:58
6
0