Думки
Якщо пропала думка – не вернеш, Вернеться тільки як сама захоче. Лови її замріяний творець, При світлі дня й під покровами ночі! Ми – люди, тому думкою живем, Що навкруги – не завжди помічаєм. Думки – то море, ним весь час пливем І часто пекло бачимо ми раєм. Коли сиджу, бувало, я один, Приходить, часом, відчуття тривожне, Що сам я – думка, і зійду як дим, Крихке життя, як і видіння кожне. Та сонце знову кожен день встає І нові мрії йдуть старим на зміну. Старе вмирає, що було твоє Та проростає нове з цього тліну.
2023-08-28 17:22:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3525
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2063