Думки
Якщо пропала думка – не вернеш, Вернеться тільки як сама захоче. Лови її замріяний творець, При світлі дня й під покровами ночі! Ми – люди, тому думкою живем, Що навкруги – не завжди помічаєм. Думки – то море, ним весь час пливем І часто пекло бачимо ми раєм. Коли сиджу, бувало, я один, Приходить, часом, відчуття тривожне, Що сам я – думка, і зійду як дим, Крихке життя, як і видіння кожне. Та сонце знову кожен день встає І нові мрії йдуть старим на зміну. Старе вмирає, що було твоє Та проростає нове з цього тліну.
2023-08-28 17:22:52
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2707
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4817